Олександр Дюма: биография

П'єси Дюма не відрізнялися художньою досконалістю, але він , як ніхто інший володів умінням тримати увагу публіки з першого до останнього акту і складати ефектні репліки під завісу. Його ім'я на афіші для директорів театрів означало великі збори, а для інших драматургів він став співавтором, здатним привести до успіху найневдаліші п'єси.

У липні 1830 року у Франції сталася Липнева революція, що повалила Карла X і затвердила буржуазне королівство. На престол вступив герцог Орлеанський під ім'ям Луї-Філіпа. Олександр Дюма був серед інсургентів, які штурмували королівський палац Тюїльрі. Згодом у своїх«Мемуарах»він писав:

n

Я бачив тих, які здійснювали революцію 1830 року, і вони бачили мене у своїх лавах ... Люди, які вчинили революцію 1830 року, уособлювали собою палку юність героїчного пролетаріату, вони не тільки розпалювали пожежа, але і гасили полум'я своєю кров'ю.

n

З перших же днів революції Олександр Дюма взяв діяльну участь у громадському житті та виконав кілька важливих доручень генерала Лафайета, що стояв тоді на чолі національної гвардії.

5 червня 1832 в Парижі ховали генерала Ламарка. Дюма був особисто знайомий з ним, тому на прохання родичів покійного генерала він очолив колону артилеристів, що слідувала за траурним катафалком. Незабаром поліція стала розганяти натовп, але сталося те, чого і слід було очікувати: жалобна хода послужило початком революційного повстання. Через кілька днів воно було жорстоко придушене. Одна з роялістських газет надрукувала помилкове повідомлення про те, що Олександр Дюма зі зброєю в руках був схоплений поліцейськими і в ту ж ніч розстріляний. Насправді цього не відбулося, але Дюма загрожував арешт. За порадою друзів він залишив Францію і попрямував до Швейцарії, де прожив кілька місяців, готуючи до видання свій перший історико-публіцистичний нарис «Галлія і Франція»(1833).

У 1840 році одружився з актрисою Іді Фер'єр, але стосунки з численними іншими жінками. Подружжя фактично розлучилися в 1844 році, але розлучення так і не був оформлений. Дюма заробляв значні гроші, але постійно тратив їх на розкішний спосіб життя. Видавав журнал і заснував театр - і те, й інше закінчилось невдало. В опалі після перевороту 1851 року, втік до Брюсселя (Бельгія) від кредиторів, де почав писати "Мемуари", які за своїм художнім достоїнством не поступаються його кращим белетристичним твором

Провів два роки в Росії (1858 - 1859), відвідав Петербург, пам'ятки Карелії, острів Валаам, Москву, Царицин, Закавказзі. Три роки брав участь у боротьбі за об'єднання Італії.

Звістка про перші ураженнях французів під час франко-пруської війни Дюма сприйняв як особисте горе. Незабаром його наздогнав перший удар. Напівпаралізованим він встиг дістатися до будинку сина, де і помер через кілька місяців.

У 2002 р. прах Дюма був перенесений до паризького Пантеон. Його твори були перекладені багатьма мовами и слугували матеріалом для численних театральних постановок і кінофільмів.

Творчість

Свою літературну діяльність письменник починає під час Реставрації, коли восторжествувала монархія Бурбонів, яка намагалася залучити на свою бік представників буржуазії і здійснювала політику викорінення всіх найважливіших перетворень, здійснених у Франції в період буржуазної революції 1789-1794 років. Король Людовик XVIII, не маючи можливості повністю відновити дореволюційні порядки, був змушений ввести конституцію. Новий французький парламент складався з двох палат: у палаті перів засідали призначені королем високопоставлені особи, а палата депутатів обиралася найбагатшими верствами населення Франції. Найбільш консервативні кола дворянства в ту пору домагалися відновлення колишніх привілеїв і боролися за повне торжество монархічного деспотизму. Але тут майбутній автор«Графа Монте-Крісто»досить осмислено сприйняв курс державної політики, давши про нього подання вже в перших розділах свого твору.