Жольт: біографія

Угорщина в правління Жольт

На жаль, відомості з історії угорців у X столітті надто мізерні і уривчасті. Тому багато її події можуть бути відновлені лише гіпотетично і являють собою швидше логічні висновки, ніж безперечні факти. Так, наприклад, перехід князівської влади до молодшого сина Арпада в обхід трьох або навіть чотирьох його братів дозволяє припустити, що нікого з них вже не залишилося в живих до часу смерті їх батька. А те, що сталося це у 907 році - на рік вирішального бою угорців з баварцями при Братиславському замку, у свою чергу, наводить на думку про те, що Арпад і його старші сини могли загинути в цій битві. Маркграф Баварії Луітпольда хотів припинити грабіжницькі напади угорців на німецькі землі, але програв битву і загинув. Країни Європи - аж до Південної Італії та Арабською Іспанії - надовго виявилися беззахисними перед розбійницькими набігами, що самі угорці називали «kalandoz?sok» («мандри») і вважали невід'ємною частиною своєї поки ще напівкочовий життя. Після смерті Арпада Угорська орда, остаточно закріпила за собою території колишньої Паннонії і Трансільванії, втратила колишній єдність і знову розпалася на спочатку склали її племена і клани. Титул князя (fejedelem), успадкований Жольт, залишався швидше номінальним. Ослаблення князівської влади частково може бути пояснено ще й тією обставиною, що новий князь угорців у 907 році був ще дитиною.

«Мандри» угорців у правління Жольт

Жертвами розбійницьких рейдів угорців найчастіше ставали Німеччина і Візантія. У 924 угорці завдали тяжкої поразки німецького короля Генріха I Птахолови, але один з їхніх головних воєначальників при цьому потрапив у полон до німців. Через його посередництво Генріх Птахолов зміг укласти з угорцями 9-річне перемир'я, зобов'язавшись виплачувати щорічну данину. Обидві сторони чесно виконували умови договору, але Генріх I в повній мірі використав надану йому перепочинок для зміцнення обороноздатності свого королівства: створив потужну важку кавалерію, побудував уздовж кордону сторожові фортеці-бурги. Рівно через 9 років послані в Німеччину за даниною угорські посли повернулися ні з чим. Вторгся в Німеччину передовий каральний загін мадяр був розбитий Генріхом при Мерзебурзі (933), головні сили угорців не прийняли бою і втекли, зіткнувшись з армією Генріха I при Ріад. Однак ця перемога не змогла повністю позбавити Німеччину від угорської небезпеки. Вже в 937 році угорцям вдалося пробитися через Франконію, Швабію і Лотарингію до самої Франції. Втім, поразка від німців переконало угорців у тому, що більш легку здобич вони зможуть знайти не на півночі, а на півдні, у Візантії. У царювання Болгарського царя Симеона Великого (893-927) угорці намагалися підтримувати союзницькі відносини з Візантією, оскільки Болгарія була їхнім спільним, і досить небезпечним, ворогом. Але після смерті царя Симеона Болгарія ослабла і змушена була укласти мир з Візантією, та угорсько-візантійський союз розпався. У 934 угорці зробили набіг на Візантійську Фракію. Результатом став висновок з Імперією 9-річного перемир'я, аналогічного попереднього перемир'я з німцями. І на цей раз угорці так само сумлінно виконували умови мирного договору, не забуваючи забирати обумовлені щорічні «подарунки». Але візантійці, якими правив у цей час узурпатор Роман I Лакапин, виявилися безпечніше німців, і тому в 943 було нове розорення Фракії і продовження мирного договору з виплатою данини ще на 5 років.

Наступники Жольт

Жольт був язичником і тому міг мати кілька дружин і, відповідно, багато дітей. Але в історії збереглися згадки лише про одну дружині і про одного сина Жольт. Ще за життя батька Арпада Жольт одружився на дочці Мен-Марота - довенгерского правителя князівства, що розташовувався, швидше за все, на території майбутнього комітату Біхар. Таким чином, ми можемо говорити про відносно мирному входження князівства Мен-Марота до складу майбутнього Угорської держави. А єдиним відомим сином Жольт був Такшоня, який, як вважалося раніше, успадкував титул після його зречення. Однак у деяких середньовічних хроніках перед ім'ям Такшоня зустрічається ім'я іншого угорського князя - Файса (Фалічі), батьком якого був третій (або четвертий) син Арпада Юташ.

Джерела

• Korai Magyar T?rt?neti Lexikon (9-14. Sz?zad), f?szerkeszt?: Krist?, Gyula, szerkeszt?k: Engel, P?l ?s Makk, Ferenc ( Akad?miai Kiad?, Budapest, 1994)
• Krist?, Gyula:A K?rp?t-medence ?s a magyars?g r?gm?ltja (1301-ig)(Szegedi K?z?pkort?rt?neti K?nyvt?r, Szeged, 1993)

Комментарии

Сайт: Википедия