Мішель Жоназ: биография

У 1981 році артист закінчує роботу над своїм сьомим альбомом «La nouvelle vie». Для цієї аранжування пластинки він запросив до співпраці нових людей - Івана Жульєна і Мішеля Куар. Альбом завоював «золотий» статус незабаром після виходу, а нові мелодії (любовні пісні «J't'aimais tellement fort que j't'aime encore» і «Les Fourmis rouges», а також свінг «Joueurs de blues») стали дуже популярними. У травні 1981 Мішель надав на суд публіки нову програму в Концертному залі«Олімпія».

Паралельно з музичною розвивається і артистична кар'єра Мішеля. У 1982 році він іспоняет провідну роль у фільмі Еллі Шурак «Qu'est ce qui fait courir David», де його партнером виступає Франсіс Юстер. Будучи скромною людиною в реальному житті, Жоназ відкриває нові можливості для самовираження в кінематографі. За заявами самого Мішеля, музика представляє для нього іншу форму самовираження. Не зважаючи на величезну зайнятість, Жоназ знаходить час для запису в студії синглу «Lord Have Mercy». У березні він організовує «мінітур». Крім того він пише пісні для своїх колег - «Une toune qui groove» для Діани Дюфрен і «Lucille» для Едді Мітчелла (цю пісню з успіхом виконував і сам автор).

У 1983 році артист записує наступний альбом - «Tristesse». До роботи над ним билпа залучена «звичайна» група Мішеля. Платівка швидко принесла Жоназу другий «Золотий диск», а пісні «Minuit sonne», «Rock ? gogo» і «жоназовская» версія «Lucille» швидко стали хітами. Співак дав 14 концертів в«Олімпі», а потім відправився в міжнародний тур, що охопив Бельгію та Швейцарію. У наступному році співак завоював третій «Золотий диск» за компіляцію «Greatest Hits», що охопила період з 1974 по 1980 рік. Пізніше була випущена друга частина антології, яка охоплювала насичений творчий період з 1980 по 1984 рік.

Успіх супроводжував співака і далі. Новий альбом - «Unis vers 'l'uni» - був присвячений народженню в листопаді 1984 року його дочки Анни. Для роботи над пластінукой до Мішеля приєдналися нові люди. Зокрема, перспективний клавішник Жан-Ів д'Анжело (помічений Мішелем під час роботи над попереднім альбомом). Аранжування для альбому зробив старий друг Жоназа Габріель Яред. В альбомі «Unis vers 'l'uni» помітно вплив джаз-ф'южну, боса-нови і творчості Рея Чарльза.

Французькі радіо-діджеї пускали «La bo?te de jazz» в ротацію практично без перерви. У зв'язку з величезним успіхом, артист приймає рішення дати тритижневу серію концертів уПалаці спорту. Квитки на всі шоу були швидко розпродані. На трьох концертах Мішель представляв в якості бек-вокалістів знаменитих братів Сіммс. Через рік вийшов live-альбом Мішеля «En concert au Palais Des Sports».

Слідом за тріумфальним концертом у Палаці спорту співак провів не менш успішне міжнародне турне, виступивши в Квебеку. 1985 примітний ще й тим, що артист став тріумфатором перший царемоніі вручення мзикальних нагород Віктуар де ля мюзик. Він отримав перемоги в категоріях «Кращий чоловічий вокал» та «Кращий музичний продюсер». А пісня «La bo?te de jazz» була визнана «Кращим синглом року».

Домігшись визнання на музикалном фронті, Жоназ знову звертається до кінематографа. На цей раз він виконує роль у картині Франка Кассенті «Le testament du po?te juif assassin?» (за знаменитим романом Елі висіло). Після закінчення роботи на фільмом, Мішель вирішив взяти перерву в акторській і співочій кар'єрі і відправився в подорож. Він відвідав Китай та Індію.