Платон Миколайович Жукович: біографія

Біографія

Платон Жукович народився 26 вересня 1857 в місті Пружани Гродненської губернії в сім'ї митрофорного протоієрея Олександро-Невського собору. Освіту здобував у Корбінском духовному училищі, закінчив яке в 1871 році одним із трьох найкращих учнів. Після закінчення училища Жукович вступив до Литовської семінарію. Семінарія ця користувалася великою популярністю, казеннокоштних місць на всіх не вистачало. Жукович закінчив семінарію в 1877 році і вступив до Санкт-Петербурзьку духовну академію на церковно-історичне відділення, яке очолював М. О. Кояловіч. Платон Жукович був одним з кращих студентів, про це свідчать не тільки його оцінки, а й спогади друзів і викладачів. На третьому курсі він почав курсову роботу на тему «Кардинал Гозій і Польська церква його часу», яка переросла згодом у кандидатську дисертацію, яку він захистив у 1881 році, і закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я на церковно-історичної відділенню.

Після закінчення навчання Жукович був розподілений на обов'язкове викладання (півтора року за кожен рік навчання) у Полоцьке духовне училище. Там він викладав географію і арифметику, продовжуючи свої наукові розвідки. Він істотно допрацював свою дисертацію, і захистив її 16 січня 1883 року, отримавши ступінь магістра церковної історії. Після захисту йому було запропоновано зайняти кафедру церковної історії в Київській духовній академії, але він вважав за краще залишитися на колишньому місці роботи. У 1883 році за наказом Священного Синоду він був переведений на посаду доглядача Віленського духовного училища, а в 1884 році він став викладачем церковної історії в Литовській духовної семінарії.

Перебуваючи у Вільні, Жукович займався дослідженням католицького духовної освіти та його впливу на духовне життя Литви і Білорусії. Він мав доступ до рідкісних документів, внаслідок чого його роботи були дуже цінними в науковому плані. Довгий час, займаючись вивченням католицької освіти, Жукович прийшов до висновку, що освіта у Віленському навчальному окрузі має бути вилучено з під опіки католиків, так як в ній таїться серйозна загроза для цілісності російської держави.

У серпні 1891 року, коли помер М. О. Кояловіч, Платона Жуковича запросили очолити кафедру цивільної історії в Санкт-Петербурзької духовної академії. Він був доцентом з 1891 року, з 1894 року екстраординарним, а з 1901 року - ординарним професором. У 1901 році отримав докторський ступінь, захистивши дисертацію на тему «Сеймова боротьба православного західноруського дворянства з церковною унією до 1609 р.». У 1910 році вийшов за штат, а в 1912 році обраний почесним членом Духовної академії.

Був членом Російського історичного товариства з 1914 року. Крім того, був почесним членом Імператорського Археологічного інституту в Санкт-Петербурзі та Полтавської церковної історико-археологічної комісії, а також довічним членом Володимирській губернської ученої архівної комісії, дійсним членом Височайше заснованої Комісії для розбору та впорядкування архіву Святійшого Синоду, Імператорського російського географічного товариства , Імператорського московського археологічного інституту імені Імператора Миколи II і Російського Бібліологічні суспільства.

У 1917 році брав участь у роботі Всеросійського Церковного Собору. У 1918 році за поданням академіка І. С. Пальмова був обраний членом-кореспондентом Російської академії наук по відділенню російської мови й словесності. Працював науковим співробітником у бібліотеці Духовної академії.

Помер у листопаді 1919 року, похований 30 листопада.

Основні праці

• Сеймова боротьба православного західно-руського дворянства з церковною унією (СПб., 1901, докторська дисертація);
• Кардинал Гозій і польська церква його часу (СПб., 1882, магістерська дисертація);
• Сеймова боротьба православного західно- російського дворянства з церковною унією з 1609 (вип. I, 1609-1614 рр..; ib., 1903, вип. II, 1615-1619 рр..; ib., 1904).

Комментарии

Сайт: Википедия