Станіслас Енья Жюльєн: біографія

Біографія

Народився в Орлеані, закінчив Колеж де Франс, де вивчав класичну філологію. З 1821 р. призначений екстраординарним професором грецької філології. У тому ж році опублікував переклад давньогрецької поеми «Наруга Олени» одночасно на французьку, латинську, німецьку, іспанську та італійську мови. Китайським мовою захопився завдяки лекціям Жан-П'єра Абеля-Ремюза (1788-1832). Освоїв літературний китайську мову в фантастичний термін - два роки, підсумком чого стала публікація в 1824 р. латинського перекладу Мен-цзи. У 1820-і рр.. Жюльєн не залишає і європейської філології, займаючись перекладами з новогрецької мови, наприклад, Андреаса Кальвоса (1792-1869). У 1827 р. отримав посаду зберігача бібліотеки Institut de France. У 1832 р. став наступником Абеля-Ремюза на кафедрі китайської мови Колеж де Франс. У 1833 р. обраний дійсним членом Acad?mie des Inscriptions et Belles-Lettres. В подальшому виконував синології. У 1839 р. майже одночасно стає зберігачем китайського відділу Королівської бібліотеки і главою Колеж де Франс.

У 1863 р. Ст. Жюльєн став командором Ордена Почесного легіону. У політичних поглядах був затятим консерватором, цілком підтримував політику Наполеона III. Помер у Парижі.

Сінологіческіе дослідження

Переважним його увагою користувалася китайська художня література, яка в Китаї тоді вважалася «низькою» або «простонародної». У 1837 р. випустив переклад китайської драми періоду Юань Hoei-lan-ki ? ? ? (L'Histoire du cercle de craie), пізніше - Tchao-chi kou eul ????, поклавши тим самим початок вивченню китайської драматургії. Перша п'єса привернула його тим, що в сюжеті був точний аналог «Соломонова суду» (див. 1 Самуїлова 3:16-28).

Одночасно Жюльєн займався дослідженнями даосизму в 1835 р. він перевів Le Livre des r?compenses et des peines ? ? ?? ?, поклавши початок французької даологіі. У зв'язку з бурхливим зростанням шовківництва у Франції, міністр сільського господарства замовив Жюльєну спеціальне технологічне дослідження, в результаті в 1837 р. вийшло R?sum? des principaux traits chinois sur la culture des m?riers, et l '?ducation des vers-de-soie ?? ??, негайно перекладене на німецьку, італійську, англійську та російську мови.

На початку 1840-х рр.. Жюльєн інтенсивно займається дослідженням граматики китайської мови. Підсумком стала публікація Discussions grammaticales sur certaines r?gles de position qui, en chinois, jouent le m?me r?le que les inflexions dans les autres langues (1841), доповнена в 1842 р. pratiques d'analyse, de syntaxe, et de lexigraphie chinoise.

У 1842 р. Жюльєн публікує переклад «Дао-де цзин», і рішуче звертається до проблем раннього китайського буддизму. Особливо його цікавила діяльність буддійського патріарха Сюань-цзана і ранні переклади санскритських текстів на китайську мову. Підсумком цих досліджень стала робота Voyages du pelerin Hiouen-tsang ?? ?? ? (1853).

У 1859 р. виходить його антологія Les Avadanas, contes et apologues indiens inconnus jusqu '? ce jour, suivis de poesies et de nouvelles chinoises. Для потреб студентів-синологій він спробував створити посібник M?thode pour d?chiffrer et transcrire les noms sanscrits qui se rencontrent dans les livres chinois (1861), в якому расшіфровивались б саскрітскіе терміни, дані в ієрогліфіки. Проте вже сучасники критикували цю роботу: Жюльєн не враховував, що санскритські терміни запозичувалися китайцями, що говорять на різних діалектах, тому одні і ті ж терміни записувалися різними ієрогліфами, в залежності від місця створення того чи іншого перекладу. З цієї причини, до цих пір вважається неможливим описати метод точного пошуку відповідників в обох мовах. Проте Жюльєн, відомий своїм бурхливим темпераментом, запекло сперечався з колегами, особливо индологом Жозефом Туссеном Рейно (Joseph Toussaint Reinaud, 1795-1867).

Комментарии