Геннадій Андрійович Зюганов: биография

25-26 липня 1993 взяв участь у роботі II конгресу Фронту національного порятунку в Москві. З 20:00 21 вересня 1993 року - після виступу Бориса Єльцина з повідомленням про розпуск парламенту - перебував у Будинку Рад, виступав на мітингах. 3 жовтня виступив в ефірі ВГТРК, закликавши населення Москви утриматися від участі в мітингах і зіткненнях з МВС.

12 грудня 1993 був обраний депутатом Державної думи першого скликання за федеральним списком КПРФ. З 1994 року беззмінно очолює фракцію КПРФ в Держдумі.

У квітні-травні 1994 року був одним з ініціаторів створення руху «Згода в ім'я Росії». 21-22 січня 1995 року на III з'їзді КПРФ став головою ЦК КПРФ. 17 грудня 1995 обраний депутатом Державної думи другого скликання за загальнофедеральних списком КПРФ.

4 березня 1996 зареєстрований кандидатом у президенти РФ. 16 червня 1996 відбулися вибори президента РФ. Кандидатуру Геннадія Зюганова підтримали 32,03% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. 3 липня 1996 в ході голосування у другому турі виборів президента РФ за кандидатуру Зюганова проголосувало 40,31% виборців. У серпні 1996 р. обраний головою координаційної ради Народно-патріотичного союзу Росії, до якого увійшли партії та рухи, які підтримали його на президентських виборах. На початку 1997 року виступив із закликом примусити Єльцина до відмови від посади президента, одночасно давши йому гарантії недоторканності і гідного життя. У тій же заяві закликав усі політичні рухи країни не робити дії, які б послаблювали державну владу в центрі і на місцях.

У березні 1998 року виступив за імпічмент Єльцину.

У серпні 1998 року після дефолта пішов у відставку уряд Сергія Кирієнка і Єльцин запропонував кандидатуру Черномирдіна на пост прем'єра. 30 серпня в пресі з'явилися відомості про наявність угоди фракцій Держдуми, яке б гарантувало затвердження Черномирдіна на пост прем'єра. Проте пізніше Зюганов і лідери інших партій відмовилися від цієї угоди. У ході голосувань кандидатура Черномирдіна була двічі провалена Держдумою. У вересні Єльцин запропонував кандидатуру Примакова, яку думці затвердили.

У травні 1999 року в держдумі відбулося голосування по імпічменту Єльцину. Необхідних 300 голосів прихильники імпічменту не набрали жодного з одного питання. Зюганов заявив, що основним результатом голосування в Держдумі стало те, що імпічмент Єльцину був підтриманий більшістю думців.

Напередодні думських виборів очолив передвиборний блок «За перемогу», утворений на базі КПРФ.

19 грудня 1999 обраний депутатом Державної думи третього скликання за федеральним списком КПРФ.

У 2000 вирішив знову балотуватися на пост глави держави. Його передвиборна програма містила обіцянки віддати всі природні ресурси державі, природну ренту ділити між усіма громадянами країни, повернути держмонополію на горілку і тютюн, гарантувати всім право на роботу і гідну оплату праці, забезпечити право на безкоштовну медицину, забезпечити право на безкоштовну освіту, знизити в два рази оподаткування виробництва, ввести пільги для наукомістких виробництв, внести поправки до конституції з метою перетворення країни на парламентську республіку. У 2000 році на виборах президента Росії отримав 29,21% голосів і зайняв друге місце після Володимира Путіна.

У січні 2001 року на пленумі Ради СКП-КПРС обрано головою ради Союзу компартій.

У 2003 році обраний депутатом Державної думи четвертого скликання, в 2007 - депутатом ГД п'ятого скликання.

Не брав участь у президентських виборах 2004 року, де комуністичну партію представляв Микола Харитонов.

У 2004 році вийшла книга Зюганова «Про росіян і про Росію», в якій він заявив про необхідність усім патріотам і комуністам захищати росіян. У книзі висловлювалася думка про те, що звинувачення Росії у відродженні російського шовінізму є відображенням виросли хвилювань світової закуліси, яка усвідомлює, що глобальна антиросійська інтрига знаходиться в даний час на межі зриву.