Вероніка Ізотова: біографія

Біографія

Вероніка Ізотова народилася 28 травня 1960 року в Москві у відомій акторській сім'ї. Батько - Едуард Ізотов - актор кіно, відомий радянським глядачам роллю Іванушки у фільмі кінорежисера Олександра Роу "Морозко". Мати - Інга Будкевич - актриса кіно і театру, отримала популярність своїми ролями у фільмах-казках того ж режисера «Вогонь, вода і ... мідні труби» та «Варвара-краса, довга коса», а також комедії Максима Руфа «Сварка в Лукашах» .

Вероніка Ізотова закінчила в Москві середню англійську спецшколу № 21 (1977), акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії ім. С. А. Герасимова (1977-1981, майстерня Сергія Бондарчука та Ірини Скобцевої).

Сім'я

Актриса перебуває у шлюбі (1982) з Валентином Бубенцова. Дочка - Діна Бубенцова (1984).

Кар'єра в кіно

Зніматися в кіно почала з дитячого віку. Першу роль (Майка) зіграла в музичному фільмі реж. Є. Сташевської «Хлопчики» (1971). Популярність отримала після виконання ролей у фільмах «Одиночне плавання» (1985) реж. Михайла Туманишвілі (Керолайн Харрісон), а також «Час і сім'я Конвей» (1984), (Хезел) і фантасмагоричною притчі «Сім криків в океані» (1986) (Ніна) реж. Володимира Басова. Сформоване в цей акторський період амплуа актриси - фатальні жінки, гарні, кілька холодні і пихаті героїні, не схильні до одкровень і душевної близькості.

Свою першу характерну роль за власним визнанням, актриса отримала у фільмі реж. Всеволода Шиловського «Блукаючі зірки» (1991), створивши багатогранний образ люблячої, страждаючою і одночасно люта й лиха красуні (Генрієта Швалб).

Зіграла характерні ролі у фільмах того ж Всеволода Шиловського Кодекс безчестя (1993) і Вирок (1995).

У багатосерійному телефільмі «Кінь білий» (1993) режисера Гелія Рябова Вероніка зіграла дві різнопланові ролі, створивши образи пещеною аристократки, якій довелося випробувати на собі всі жахи громадянської війни (кохана адмірала Колчака) і її дочки.

Поширена думка, що після 1993 року і до 2005 року, в період економічної кризи середини 90-х актриса актриса практично не знімалася, є помилковим. У цей період Вероніка Ізотова зіграла ролі в декількох багатосерійних і гостросюжетних фільмах і в Росії і в США - На розі, у Патріарших (1995) реж. Вадима Дербеньова, Чорне море 213 / Black Sea 213 (1998) американського реж. Рафаеля Айзенмана, знятого за романом Залмана Кінга, телесеріалі «Оперативний псевдонім» режисера Ігоря Талпа і в детективному бойовику «Тіньовий партнер» (Silent Partner) (2005) режисера Джеймса Дека.

З новою для глядача боку талант актриси розкрився в телесеріалі «Кадетство» (2006), де в допоміжній сюжетної лінії Вероніка створила душевний образ чуйної дружини і люблячої матері, яка не будучи розпещеної увагою стриманого на ласку чоловіка - офіцера армії, відгукнулася на залицяння товариша по службі, що ледь не призвело до розпаду сім'ї і змусило героїв пройти важкий шлях до примирення (роль другого плану, Ольга Олександрівна Сініцина, мама одного з головних героїв, курсанта Іллі Синіцина).

Комментарии