Архієпископ Йосафат Кунцевич: біографія

У католицькій церкві прославлений як мученик і святий.

Віленський період

Народився в 1580 році у Володимирі-Волинському в родині православних, в хрещенні був названий Іоаном. Його батьком був небагатий купець Гаврило, матір'ю - Марина. За іншими відомостями, батько майбутнього святого був простим шевцем. Ще в отрочному віці, незабаром після Брестської унії 1596 року переїхав разом з батьками у Вільно.

Близько 1604 він був пострижений у чернецтво (Братство святого Василія Великого) з ім'ям Йосафат. Вже тоді він пише твори про необхідність відновлення єдності Західної і Східної Церкви під керівництвом папи римського, постійно проповідує і звертає в Унію значна кількість людей, за що навіть був прозваний православними«душехват».

У 1609 році був посвячений у священики католицьким єпископом, а в 1614 році Йосафат став архімандритом віленського монастиря Святої Трійці. У тому ж році митрополит Йосип Руцький взяв Кунцевича з собою до Києва для допомоги в зверненні православних киян в унію. У Печерському монастирі, бачачи відмову ченців переходити в уніатство, став наполягати на перевагах унії і виголошував промови, сильно обурили ченців, які поцупили його з амвона і сильно побили, однак після богословського диспуту ворожість вляглася.

Полоцький період

У 1617 році призначений вікарним єпископом Полоцького архієпископа (у Вітебську), а з кінця 1618 року - самостійним Полоцьким архієпископом.

Першими кроками Кунцевича на новому терені стало відродження церковного життя: відновлення храмів ( в тому числі Полоцького Софійського собору), установа церковно-парафіяльних шкіл, «чистка» кліру. Одночасно він позначив себе палким прихильником єдності Західної та Східної церков. Разом з тим активність Кунцевича викликала неоднозначну реакцію. У жовтні 1618 року при спробі відвідування Могильова, влади міста закрили перед ним ворота і пригрозили розправою. Кунцевич поскаржився польському королю Сигізмунду III, який жорстоко розправився з непокірним містом, керівників повстання стратили, на жителів наклали великий штраф і відібрали всі православні церкви.

У березні 1620 на зворотному шляху з Москви до польського Києва прибув Єрусалимський патріарх Феофан, який активно проводив протурецьку політику. Він присвятив нових єпископів замість існуючих, ніж загострив суперечності в середовищі польських християн. Зокрема в обхід Кунцевича єпископом Полоцька був поставлений Мелетій Смотрицький, дії якого були розцінені в Польщі як підбурювання до заколоту і церковного розколу на догоду Туреччини. Зокрема польський король Сигізмунд писав:

Однак пропаганда Мелетія Смотрицького принесла свої плоди. На адресу Кунцевича посипалися звинувачення в переслідуванні православних, на що він змушений був відповісти листом, адресованим Льву Сапіги:

У 1623 році у Варшаві відбувся сейм, на якому виступив Лаврентій Древинський. Зажадавши припинити переслідування православних, він сказав:

Варто зазначити, що самі прихильники католицизму й унії наведені у виступі відомості розцінюють як перебільшення, що межує з наклепом.

Незважаючи на це Кунцевич продовжив діяти за і раніше, і після сейму 1623 наказав не тільки не пускати православних в церкві, але й заборонив богослужіння на дому, а також за містом в куренях. Активісти-уніати з відома Кунцевича нападали на ці курені і жорстоко били священиків і молільників. Православні священики і найбільш активні миряни за наказом уніатського архієрея були арештовані, багато було вигнано за межі Полоцької єпархії.

Комментарии