Володимир Олександрович Ірманов: биография

У підпорядкуванні у Ірма виявилися багато хто з його соратників по обороні Порт-Артура: генерал-лейтенант В. Ф. Білий, генерал-майор І. А. Тохателов, полковник Р. Ф. Зейц, генерал-лейтенант М. А. Третьяков та інші. Бойова підготовка гарнізону проводилася з урахуванням досвіду минулої війни. Велося активне будівництво нових укріплень, казарм, доріг, полігонів. За пропозицією Ірма півострів Іспанія на узбережжі був перейменований в півострів генерал-лейтенанта Кондратенко.

16 жовтня 1907 у Владивостоцькому кріпацькій мінному батальйоні почалося повстання, викликане крайнім знемогою інженерних військ гарнізону. Сапери і мінери жили в неопалюваних приміщеннях, ходили в зношеному обмундируванні, недоїдали. Володимир Ірма дізнавшись про підготовку виступі завчасно вислав стрілецькі частини, якими повстання було швидко придушене. Після виступу на міноносцях Сибірської флотилії підняв по тривозі і вислав на узбережжі польову артилерію і привів у готовність фортечну, проте флотське командування придушило виступ своїми силами. Після придушення повстань Ірма реорганізував інженерну службу у фортеці, домігся відставки начальника інженерів фортеці. Владивостоцька організація РСДРП випустила листівку:

n

... Життя і свобода громадян Владивостока міцно затиснута в руках ірманов, руках, заляпаних кров'ю полеглих борців ...

n

У 1910 році Ірма став командиром 4-го Сибірського армійського корпусу, до якого увійшли стрілецькі частини Владивостоцького гарнізону. Тоді ж у фортеці розгорнулося будівництво нових довгострокових оборонних споруд, що будувалися з урахуванням новітніх досягнень фортифікації. Очолював спеціальну комісію щодо посилення Владивостоцької фортеці сам комендант. По завершенні будівництва Ірма писав:

n

Бойова готовність фортеці за цей час, завдяки дружній по боргу присяги, роботі всіх чинів гарнізону фортеці зросла на стільки, що я впевнений, що немає такого ворога, який міг би зламати нашу твердиню Владивосток - оплот Росії на Далекому Сході, особливо коли її будуть захищати такі доблесні бойові війська, які становлять її гарнізон

n

Перша світова війна

11 травня 1912 Володимир Ірма після прохань до командування про більш спокійному місці служби став командиром 3-го Кавказького армійського корпусу, з яким брав участь у Першій світовій війні. Корпус під керівництвом Ірма брав участь у багатьох операціях Південно-Західного фронту.

У жовтні 1914 року під час відступу російських військ (Варшавсько-Івангородська операція) виникла загроза для знов відтвореній фортеці в Івангород (нині Демблін), комендантом якої був учасник оборони Порт-Артура А. В. фон-Шварц. Він попросив старого товариша по службі Ірма надати фортеці допомогу. Третій Кавказький армійський корпус перебував у той час на марші і не мав завдання обороняти Івангород, проте оцінивши ситуацію під фортецею Ірма не чекаючи наказів зупинив корпус і зайняв оборону на найбільш небезпечній ділянці під містечком Козеніце. Однією з дивізій корпусу командував ще один порт-артурец генерал-лейтенант С. С. Мехмандаров. Начальник місцевого губернського жандармського управління генерал-майор Мікеладзе (що також брав участь в обороні Порт-Артура), дізнавшись про те, що в Івангород зібралася така компанія старих товаришів по службі, залишив своїх підлеглих евакуюватися, а сам став начальником штабу фортеці. Під Івангород німці були не тільки зупинені, але й надалі відкинуті назад.

За операцію під Козеніце 6 грудня 1914 Володимир Ірма отримав чин генерала артилерії, а невдовзі змінив німецьке прізвище на російськуІрманов.