Про знаменитості
Єжи Кавалерович: біографія
19 січня 1922 - 27 грудня 2007
знаменитий польський кінорежисер вірменського походження
Біографія
Єжи Кавалерович народився 19 січня 1922 року в невеликому містечку Гвіздець (у 1939 після агресії СРСР проти Польщі увійшов до складу СРСР). Під час навчання в Академії мистецтв у Кракові (диплом в 1948 році) закінчив кінокурси (1946). Був асистентом режисера на зйомках фільмів «Заборонені пісеньки» (1947, реж. Леонард Бучковський) і «Останній етап» (1948, реж. Ванда Якубовська). У 1956-1968 роках - організатор, а з 1972 року - художній керівник творчого кінооб'єднання «Кадр», де були відзняті багато знаменитих твори польського кіно - від «Попелу і алмазу» Вайди до картини «Ва-банк» Махульського. Член ПОРП (1954-1990). Один із засновників та перший голова Спілки польських кінематографістів (1968-1978). У 1998 році Кавалеровича було присуджено звання doctor honoris causa паризької Сорбонни.
Творчість
У художньому кінематографі дебютував в 1951 році фільмом «Громада» (спільно з К. сумерською). У наступних картинах режисера: «Целюлоза», «Під Фригійської зіркою» (1954, приз МКФ у Карлових Варах) і особливо у фільмі «Тінь» (1956) помітне прагнення відступити від канонів соціалістичного реалізму.
Шедеври
Найбільш значні картини Кавалеровича - «Потяг» (у радянському прокаті «Загадковий пасажир», 1959, приз МКФ у Венеції; приз МКФ у Лондоні); «Мати Іоанна від ангелів» (1961) і «Фараон» ( 1965, за романом Б. Пруса). У всіх трьох фільмах знялася видатна польська актриса Люцина Вінницька (у «Фараоні» їй дісталася невелика роль).
Після «Фараона»
Після здобув великий успіх у радянського глядача постановочного «Фараона» фільми Кавалеровича довгий час не купувалися для вітчизняного прокату.
Ні камерну психологічну картину «Гра», ні ретельну історичну реконструкцію «Смерть президента» (про недовгий правлінні і трагічної загибелі першого президента Польщі Габріеля Нарутовіча), ні трагічну сагу про розстріляних козаками на початку першої світової війни галицьких хасидів Аустерія широкий глядач в СРСР не бачив. Те ж саме відноситься і до фільму «В'язень Європи» про останні роки життя Наполеона. Дві останні стрічки режисера, зняті вже в пострадянський час, «За що?» (За повістю Льва Толстого) і «Камо грядеши» (за романом Генріка Сенкевича), у нас були показані, але про повторення успіху «Фараона» мови не йшло.
Фільмографія
- 1989 - В'язень Європи /Jeniec Europy
- 1978 - Смерть президента /?mier? prezydenta??i>
nПріз Срібний ведмідь за видатний внесок у мистецтво на МКФ в Берліні - 1980 - Зустріч на Атлантиці /Spotkanie na Atlantyku
- 2001 - Камо грядеши ? /Quo vadis?
- 1954 - Під фригійської зіркою /Pod gwiazd? frygijsk?
- 1956 - Тінь /Cie?
- 1961 - Мати Іоанна від ангелів /Matka Joanna od aniol?w
nСпеціальний приз журі на МКФ в Канні - 1957 - Справжній кінець великої війни /Prawdziwy koniec wielkiej wojny
- 1959 - Загадковий пасажир /Poci?g
- 1966 - Фараон /Faraon, за романом Болеслава Пруса
- 1996 - За що? /Za co?
- 1971 - Магдалина /Magdalena
- 1952 - Громада /Gromada
- 1983 - Аустерія /Austeria
nПріз «Золотий Лев» на національному кінофестивалі в Гданьску - 1968 - Гра /Gra
- 1954 - Целюлоза /Celuloza
- 1991 - Діти Бронштейна /Bronsteins Kinder