Про знаменитості
Ганна Караваєва: біографія
російська радянська письменниця
Біографія
Народилася в сім'ї дрібного чиновника. У 1911 з медаллю закінчила гімназію, 2 роки працювала вчителем у селі під Кізелу. У 1913-1916 навчалася на історико-філологічному факультеті Бестужевських курсів у Санкт-Петербурзі. Після революції працювала викладачем. У 1920 разом з чоловіком, військовим комісаром, переїхала на Алтай, викладала в радпартшколі Барнаула і єдину трудову школу в Ульяновську. У 1928 переїхала до Москви, де увійшла до ВАПП. У 1931-1938 була відповідальним редактором журналу «Молода гвардія» і подружилася з Н. А. Островським. У 1945-1950 заступник відповідального редактора, а потім редактор французького видання журналу «Радянська жінка». У 1947-1950 була головою комісії по роботі з російськими письменниками країв, областей і республік СП СРСР. Член правління СП СРСР з 1934, а з 1938 - член президії СП СРСР. У 1934-1950 - беззмінний депутат Мосради.
У роки Великої Вітчизняної війни О. Караваєва була послана кореспондентом газети «Правда» на Урал, у Свердловську область, де нею було написано більше 30 нарисів про доблесного працю уральців.
У 1935 як член письменницької делегації брала участь у першому Конгресі захисту культури в Парижі; в 1935 була членом делегації радянських письменників і журналістів в Чехословаччині. У 1945 письменниця була членом делегації радянських жінок на Першому Національному Конгресі французьких жінок у Парижі і членом радянської делегації на Першому Міжнародному Конгресі жінок-демократок в Парижі. Літературною діяльністю займається з 1922. За цей період опублікувала низку романів, повістей, оповідань, нарисів і статей. Багато її поізведенія були перекладені мовами країн народної демократії та інших країн.
Померла О. О. Караваєва 21 травня 1979 в Москві. Похована на Ваганьковському кладовищі.
Творчість
nnn nКараваєва - типовий представник соціалістичного реалізму в літературі. Її книги служать не істині, а партійної пропаганди.<...>Караваєва настільки буквально слідувала вказівкам партії про необхідність виховного впливу літератури, що її твори критикували за надуманість конфліктів і штучність діалогів.
N
Нагороди та премії
- ще два ордени
- орден Леніна
- орден Червоної Зірки
- Сталінська премія третього ступеня (1951) - за трилогію «Батьківщина»
- орден «Знак Пошани»
- орден Трудового Червоного Прапора
Твори
- Двір, 1926 (повість)
- Сталінські майстра. Нариси, 1943 (пізніше під назв. «Уральські майстра») - про роботу евакуйованих військових заводів
- Лена із Журавлиного гаї, 1938 (роман)
- Сходження, 1937 (оповідання)
- Розповіді про пізнання, 1934
- Повість про зниклу вулиці. Червень в Парижі, 1936 (документальна книга про участь у Міжнародному конгресі письменників на захист культури)
- Вічнозелені листя, 1963 (щоденники)
- Перше покоління, 1959 (розповіді про перші комсомольців)
- Юність на Брудної, 1927 (роман)
- Золотий дзьоб, 1925 (історична повість про роботу кріпаків на золотих копальнях в часи Катерини II)
- Крута ступінь, 1934 (оповідання)
- Медвежатное, 1926 (повість)
- лісозавод, 1928 (роман про відновлення промисловості)
- Береги, 1927 (повість)
- По дорогах життя. Спогади, 1957
- Зоряна столиця. Записки і спогади сучасника, 1968
- Флігель, 1923 (повість)
- Батьківщина n
- Вогні, 1943
- Рідний дім, 1950
- Розбіг, 1948
- Вогонь на щоглі, 1927 (оповідання)
- Чертополошье, 1923 (збірка віршів)
- Грані життя, 1963 (виробничий роман)
Видання
Зібрання творів
- У 5-ти томах (вийшли тт.1-3, 5), 1930
- У 6-ти томах, 1927-29
- У 5-ти томах, 1957-58
Вибрані твори
- У 2-х томах, 1973, перєїзд. 1988
Екранізації
- Красуня Харита (1927) за повістю «Двір»
- Золотий дзьоб (1929)
Джерела
- Російська література XX століття. Прозаїки, поети, драматурги. Словник / За редакцією М. М. похилих. Т. 2. ОЛМА-ПРЕСС Інвест, 2005, с. 152-153 (М. В. Смирнова)
- Козак В.Лексикон російської літератури XX століття = Lexikon der russischen Literatur ab 1917. - М.: РВК «Культура», 1996. - 492 с. - 5000 екз. - ISBN 5-8334-0019-8