Йосип Юлійович Каракіс: биография

Надалі дитячий сад більше п'яти разів був учасником ВДНГ СРСР, про нього багато разів писали: «Правда», «Известия», журнал «Огонек», «Радянська жінка», «Радянська освіта», «Прапор комунізму», « Дошкільна освіта », журнал« Радянський Союз »та багато інші видання. Дитячий садок багаторазово відвідували президенти різних країн. У 1967 р. вийшов документальний фільм про дитячий садок.

У 1939 проектується і будується Єврейський театр на вул. Хрещатик № 27-29 м. Київ. Цікаво відзначити, що проект Єврейського театру Каракіса по суті включав чотири повністю відмінних проекту одного і того ж театру. Два з них були реалізовані. Головний фасад перший реалізованого проекту здійсненого в 1932 р. був створений в стилі конструктивізму, стіни пожвавлювалося лише горельєфної композицією і великими літерами написи на ідиш: «Єврейський державний театр». Місткість залу театру була розрахована на 1050 місць

У 1934 р., коли Київ став столицею України і прийшли нові влади будівництво було припинено, конструктивізм як стиль вийшов з моди і піддався осуду. У результаті в 1935 архітекторові довелося створювати новий проект в повністю іншому, протилежному перший стилі. Цього разу зовнішність будівлі стала підкреслено пишною: ефектний портик, капітелі з радянською символікою, в нішах - скульптури єврея та єврейки у національному вбранні, на що вінчає вежі-Бельведер - дві статуї, що тримають щит з радянським гербом. Так само розмір залу збільшився на 110 місць. Наскільки дозволяють судити опубліковані та збережені матеріали, будівля Єврейського театру могло стати справжньою прикрасою Хрещатика: вирішений у добротних формах характерного для творчості Каракіса 30-х рр.. пізнього конструктивізму, цей об'єкт несе риси репрезентативності і монументальності, властивий творчості Майстра просторовий розмах.

На жаль і цієї будівлі не було призначено радувати любителів театру. Через рік почалася війна і більша частина Хрещатика згоріла.

У 1938 р. автором здійснюється реконструкція Всеукраїнського театру Червоної Армії (Театр Київського Особливого військового округу) по вул. Мерінгівській м. Київ заснованого в 1931 р.

Далі (у 1939-1940 рр..) Каракіс проектується і будується житловий будинок по вул. Стрілецькій, 12 р., а так само житловий будинок на вул. Стрілецькій, 14-16. м. Київ Нині будівля посольства Фінляндії в Україні. Так само в 1939 проектується і будується житловий будинок експериментального заводу по вул. Німецькій м. Київ. Через рік, у 1940, будується ще один будинок експериментального заводу по вул. Лабораторній м. Київ.

З вересня 1940 р. по липень 1941 Каракіс головний архітектор Проектного Бюро Наркомосу УРСР.

У 1939-1941 (а так само ще один вже після війни в 1949) Каракіс розробляються і будуються житлові будинки галерейного типу на 50 квартир по вул. Вишгородської (там, де Сокальська вулиця переходить у вулицю Попова) і Некрасовській м. Київ. Один з будинків був призначений для працівників Київської взуттєвої фабрики № 4. У даних будинках була впроваджена абсолютно нетипова для Києва галерейна система, характерна для південних регіонів. Сходові клітки розміщені по обидва боки корпуса, прохід до квартир через відкриту галерею. Дана планування економила близько 15% коштів під час спорудження будинку. До війни будинки були побудовані в «чорновому» варіанті, пізніше реконструйовані та декоровані (теж Каракіс). Будинки містять одна і двокімнатні квартири.

У тому ж 1940 році автором проектується і будується механоскладальний цех експериментального заводу м. Київ.

У 1940 р. будується школа у Ворошиловграді. Також у цьому році автором були зроблені чотири проекти:

У 1941 автором здійснюється будівництво житлового будинку в самому центрі Києва на розі площі Незалежності (у той час Калініна) за адресою Хрещатик, 29 (відповідно до старої нумерації, нині Хрещатик 11). Будівництво за проектом Каракіса проводиться організацією «Метробуд». Будинок мав шість поверхів, житловими були верхні чотири поверхи з 42-я житловими квартирами з усіма зручностями і ліфтами, а на перших двох ярусах розташовувалися торговельні та громадські приміщення. У той час була проведена так звана «червона лінія» Хрещатика (так як вулицю було вирішено розширити і пересунути лицьові будинку під номерами 23,25 та 27). На даний будинок «червона лінія» не поширювалася.