Костянтин Кедров: биография

Після цього К. Кедров з 1986 до 1991 року був безробітним. У цей час йому довелося продати картини і графіку свого двоюрідного діда Павла Челіщева, отримані в спадщину в 1972 році. Тепер ці картини знаходяться в галереї «Наші художники» на Рубльовці. Серед них - портрет бабусі Софії Челіщева (в заміжжі Юматово), написаний Павлом Челіщева в 1914 р. у родовому маєтку Дубровка Калузької губернії, належав прадіду К. Кедрова, поміщику Федору Сергійовичу Челіщева. Портрет опублікований в альбомі «Павло Челіщев» галереї «Наші художники» («Петроній», 2006. - С. 35). Там же опубліковані репродукції інших картин П. Челіщева із зазначенням «з колекції Костянтина Кедрова». У 2008 році на каналі «Культура» був показаний фільм про Павла Челіщева «Нечетнокрилий Ангел» за сценарієм К. Кедрова і Н. Зарецький, знятий у Москві і в Нью-Йорку.

З 1988 року Кедров почав брати участь в міжнародній поетичного життя, вперше виїхавши за кордон для участі у фестивалі радянського авангардного мистецтва в Іматра (Фінляндія). У 1989 році у видавництві «Радянський письменник» вийшла монографія Кедрова «Поетичний космос», в якому разом концепцією метаметафори розвивалася, із залученням широкого літературного та міфологічного матеріалу, філософська ідея метакода - єдиного коду живого і неорганічного космосу. Як зазначає «Літературна газета», в цій книзі Кедров:

n

n

... надає художнім образам наукоподібність, наділяє поезію в філософію,<...>«розшифровує» астрономічну символіку літературних сюжетів, від Біблії до народних казок, і «відкриває» «метакода» - «усталену систему астрономічної символіки, спільної для різних ареалів культур».

n

n

У 1991-1998 роках Кедров працював літературним оглядачем газети «Известия», де, на думку Сергія Чуприніна, «перетворив відповідний розділ загальнонаціональної газети в комфортний міжсобойчик». На думку Євгена Євтушенка, навпаки:

N

n

Ні на кого не схожий-унікальний і у своїх есе і у своїх поетичних експериментах, і в своєму викладанні унікального, словом, унікаліст, теоретик сучасного погляду на мистецтво, захисник нової хвилі, який вважає, на відміну від песимістів, що зараз не розквіт літератури, а її розпад; як редактор літературного відділу «Известий», перетворивши його з рупора офіціозу в проповідь авангарду.

n

n

За цей час у «Известиях» опубліковані: перше в Росії інтерв'ю з Наталією Солженіцина, інтерв'ю з Головним проповідником Америки і духівником трьох президентів Біллі Гремом, серія статей проти смертної кари та інтерв'ю з майбутнім головою Комісії з помилування при президенті РФ письменником Анатолієм Приставкін, інтерв'ю з Галиною Старовойтової про права людини і нормах міжнародного права, статті про раніше заборонених і напівзаборонений письменників і філософів (В. Набоков, П. Флоренський, В. Хлєбников, Д. Андрєєв), а також про невідомих у той час широкому колу читачів У . Нарбіковой, Є. Радов і про поетів андерграунду (Г. Сапгір, І. Холін, А. Єременко, А. Парщикова, Н. Іскренко, Г. Айгі, А. Хвостенко). Після розколу в редакції «Известий» разом з редактором Ігорем Голембіовський перейшов у газету «Нові Вісті».