Костянтин Леонідович Коверзнєв: біографія

Закінчив філологічний факультет Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (українське відділення).

Творчість

Перші публікації з'явилися в 1989 році в газеті «Вечірній Київ», у 1990 році - в газеті «Молода гвардія» з'являється розповідь «Голодна осінь», присвячений темі Голодомору. У цей період автор також друкується в заводській багатотиражці "Робітнича трибуна». Зокрема саме там з'явилася розповідь «Перукарня». У 1990 році бере участь у заходах, які проходили в рамках поетичного фестивалю «Золотий гомін».

Після вступу до університету Коверзнєв починає співпрацювати як журналіст з періодичними виданнями «Злагода», «Срібна Земля», «Україна молода ». Пізніше стає редактором відділу в журналі «Україна». На час навчання в університеті випадає літературний дебют Коверезнева: в газеті «Український оглядач» виходить добірка віршів «Напівглухій кут», а в журналі «Дзвін» з'являється добірка - «Диван оснуліх».

У 1995 році в літературній газеті «Знак» з'являється оповідання «Трініжок сну». Протягом 1995-1999 років поет випускає три збірки в самвидаві «Мандри», «Невблаганній оптімізм» і «Жівосрібло під хресті».

Видавництво «Гранослов» випускає друковану збірку поезії «Немає жалю». У 1998 році бере участь у колективному збірнику «Шлях на Говерлу» (Січеслав).

Коверзнєв активно друкується в літературній періодиці: зокрема, в журналах «Дзвін», «Український засів», «Київ», « Сучасність »,« Кур'єр Кривбасу »,« світо-вид »,« Підземній Перехід »,« Робот »,« Українські проблеми »,« Україна »в альманасі« Боян », антологіях« Початки »,« Антологія Української поезії Другої половини XX століття », газетах« Слово Просвіти »,« Без цензури »,« Українська газета »,« Українська мова та література »,« Робітнича газета »,« Молодь України »,« Київ сьогодні ».

У 2002 видавничий центр «Просвіта» видає книгу «Наше прощання (рефреном та сентименти )».

Перші публікації та книги Костянтина Коверзнева були високо оцінені критиками. Позитивні відгуки, свого часу, оприлюднили Сергій Квіт, Богдан Бойчук, Павло Мовчан, Віктор Кордун, Станіслав Вишенський, Андрій Підпалий, Юрій Бедрик, Анатолій Кравченко-Русів, Микола Мірошниченко, Олексій Сінченко та інші. Серед літературознавців навіть з'явився термін «неоавангардизму», що позначає ту поетичну стилістику, якої дотримується поет.

Починаючи з 2004 року, двічі в журналі «Слово і час» з'являлися наукові статті Андрія Підпалого, в яких аналізувалися твори Коверзнева з точки зору структуралістична методу. А в новому двотомнику «Літературознавчої енциклопедії» (Видавничий центр Академія, 2007 рік) стаття про верлібрі проілюстрована прикладом з першої книги Коверзнева «Немає жалю».

Ряд поезій Костянтина Коверзнева були перекладені англійською і вірменська мови.

Кар'єра

Після закінчення університету Костянтин Коверзнєв працює в різних ЗМІ літредактором, журналістом, відповідальним секретарем, шеф-редактором газети, заснував портал про мистецтво MузаUA.

Поетичні збірки

• «Наше прощання (рефреном та сентименти)» (2002)
• «Немає жалю» (1998)
• «Телескоп» (2007)

Комментарии

Сайт: Википедия