Ян Коллар: биография

Не задовольняючись поетичної проповіддю слов'янської єдності, К. написав трактат "Про літературну взаємність між окремими слов'янськими племенами і говірками", що вийшов спочатку по-чеськи в журналі "Hronka" (1836), а потім в його ж німецької переробці "Ueber die literarische Wechselseitigkeit zwischen den verschiedenen St ? mmen und Mundarten der slavischen Nation "(Пешт, 1837, 2 вид. 1884). У цьому трактаті доводиться необхідність зближення та взаємного ознайомлення всіх слов'ян у літературному відношенні і, як на головний засіб для цього, вказується на покупку і читання книг, що видаються на всіх слов'янських говірками, переважно російською, польською, чеською та сербохорватської. К. належить ще кілька праць зі слов'янської філології, історії, міфології, старожитностей: "Rozpr ? vy про jmen ?ch, po ? atk?ch a staro ? itnostech n?roda slovansk?ho" (1830); "V?klad k Slavy Dcera" (історико-археологічний коментар, 1834); "Slava bohyn? ap ? vod jmena Slav ? v ? ili Slavjan ? v"; "Cestopis obsahuj?c? cestu do horn? Italie" (1841); "Staroitalia slavjanska" (1853). Йому ж належить перша досить повне зібрання словенських пісень, видане їм спочатку спільно з Шафариком (1822 і 1827), а потім і самостійно їм одним (1834-1835). Працюючи у літературі на користь слов'янського зближення, К. не забув і свого народу, якому допомагав не словом тільки, а й ділом, відвоювавши для словаків, почасти за допомогою австрійського уряду, від мадярів спочатку одну школу в 1820 р., а потім і церкву в 1833 р. Енергія, з якою він домагався виконання своєї мети, не могла не звернути на себе особливої ??уваги фанатиків велікомадьярской ідеї, і життя К. в Пешті зробилася нестерпною. Його переслідували глузування і загрози натовпу; йому влаштовувалися студентами котячі концерти; нарешті, він піддався навіть тюремного ув'язнення, з якого був звільнений лише австрійськими військами. Все це змусило К. залишити Пешт і переселитися до Відня, де він спочатку брав участь у засіданнях комісії з перетворення Угорщини і, головним чином, Словенської області. Під час Революції 1848-1849 років в Угорщині служив секретарем при дворі австрійського імператора. У 1849, як подяка словакам, участь у революції на стороні австрійців, призначений професором Віденського університету і отримав кафедру слов'янських старожитностей і міфології у віденському університеті, яку займав до самої своєї смерті, в 1852 р.

Коллар був одним з ідеологів словацького народного відродження, але дотримувався точки зору використання словаками чеської мови, це привело його до конфлікту з Людовитом Штуром, який пропагував словацьку мову.

Сайт: Википедия