Олександр Васильович Колчак: биография

У Сан-Франциско Колчаку запропонували залишитися в США, обіцяючи йому кафедру мінного справи в кращому військово-морському коледжі й заможне життя в котеджі на березі океану. Колчак відповів відмовою і вирушив назад до Росії.

Громадянська війна

Верховний Правитель Росії

Прибувши до Японії, Колчак дізнався про Жовтневий переворот, ліквідації Ставки Верховного Головнокомандуючого і розпочатих більшовиками переговорах з німцями. Відповів згодою на телеграму з пропозицією своєї кандидатури в Установчі збори від кадетів і групи безпартійних по Чорноморському флотському округу, проте його відповідь була отримана із запізненням. Адмірал виїхав в Токіо. Там він вручив британському послу прохання про прийом в англійську діючу армію «хоч рядовим». Посол, після консультацій з Лондоном, вручив Колчаку направлення на Месопотамський фронт. По дорозі туди, в Сінгапурі, його наздогнала телеграма російського посланця в Китаї Кудашева, котрий запрошував його до Маньчжурії для формування російських військових частин. Колчак поїхав до Пекіна, після чого приступив до організації російських збройних сил для захисту КВЖД. Однак через розбіжності з отаманом Семеновим і керуючим КВЖД генералом Хорватом адмірал Колчак залишив Маньчжурію і виїхав до Росії, маючи намір вступити в Добровольчу армію генералів Алексєєва і Денікіна. У Севастополі у нього залишилися дружина і син.

13 жовтня 1918 він прибув в Омськ, звідки наступного дня відправив лист генералу Алексєєву (отримане на Дону в листопаді - вже після смерті Алексєєва), в якому висловлював намір відправитися на Південь Росії з тим, щоб вступити в його розпорядження в якості підлеглого. В Омську ж тим часом вибухнула політична криза. 4 листопада 1918 Колчака, як популярну серед офіцерів фігуру, запросили на посаду військового і морського міністра до складу Ради міністрів так званої «Директорії» - знаходився в Омську об'єднаного антибільшовицького уряду, де більшість становили есери. У ніч на 18 листопада 1918 в Омську козачі офіцери заарештували чотирьох есерів-керівників Директорії на чолі з її головою М. Д. Авксентьєва. У сформованій обстановці Рада міністрів - виконавчий орган Директорії - оголосив про прийняття на себе всієї повноти верховної влади і потім ухвалив вручити її одній особі, присвоївши йому титул Верховного Правителя Російської держави. Таємним голосуванням членів Радміну на даний пост був обраний Колчак. Адмірал заявив про свою згоду на обрання і першим же своїм наказом по армії оголосив про прийняття на себе звання Верховного Головнокомандувача.

Після свого приходу до влади А. В. Колчак скасував розпорядження про те, що євреї як потенційні шпигуни підлягають виселенню з 100-верстної прифронтової зони.

Звертаючись до населення, Колчак заявив: «Прийнявши хрест цієї влади у винятково важких умовах громадянської війни та повного розладу державного життя, оголошую, що не піду ні за шляху реакції, ні по згубному шляху партійності». Далі Верховний Правитель проголошував цілі і завдання нової влади. Першою, найбільш актуальним завданням називалося зміцнення і підвищення боєздатності армії. Другий, нерозривно з першої пов'язаної - «перемога над більшовизмом». Третім завданням, вирішення якої визнавалося можливим лише за умови перемоги, проголошувалося «відродження і воскресіння неіснуючого держави». Вся діяльність нової влади оголошувалася націленої на те, щоб «тимчасова верховна влада Верховного Правителя і Верховного Головнокомандувача могла б передати долю держави в руки народу, надавши йому влаштувати державне управління по своїй волі».