Олександра Григорівна Кольцова-Бичкова: биография

Останнє і прощальний лист датовано 1 січня 1932 року. Воно закінчується такими словами: «... а також бажаю успіху, якого Ви заслуговуєте з усіх точок зору». Роботи К. - Б. були придбані також у приватні колекції Берн-штейну, мадам виморював, мадмуазель П'єрро, видавництвом Establissement Oppenheimer та ін

Московський період творчості (1930-1970)

26 травня 1932 К. - Б. повертається на батьківщину. Нетривалий час вона працювала за контрактом у видавництві «Федерація». З 1933 року К. - Б. залишила декоративно-прикладне мистецтво і продовжувала займатися живописом і графікою, віддаючи перевагу натюрморту та пейзажу. Оскільки літню пору року художниця постійно проводила за містом в різних місцях Підмосков'я і прилеглих районах, то з'явилися серії пейзажів: у 1935 році - околиці Углича, в 1936 році - околиці Звенигорода, 1938 - 40 роках - Пушкіно, дерев-ня Акуловка, в 1960 - 80 роках - Фирсановка, село Назарьево, селища Джунковка, Загорянка. Писала безліч етюдів сільських будівель і куточків природи (б. туш, б. Кар., Б. Кол. Кар., Б. АКВ.), А також великі полотна (х. м.).

З особливою любов'ю художниця передає своєрідний колорит бідної російської села, напіврозвалені старі хати, покриті мохом сараї, задвірки селищ, глуху сиру осінь («Стара хата», х. м. 1938 - 40 рр..; «Задвірки» х. м.). Рідше створювала сонячні, життєрадісні пейзажі («Зелена вулиця», 1936, ф. М.; «Березовий гай», 1965, х. М.). У деяких пейзажах відчувається філософський підтекст - «Розкрите вікно» («Дороги»), 1959, х. м.

Будучи уродженої москвичкою і постійною мешканкою Моск-ви, К. - Б. неодноразово зверталася до міського пейзажу. Художницю надихала, головним чином, округу того будинку, в якому пройшла біль-Більша частина її творчого життя (з кінця 1920-х до початку 1970-х років). Вона жила в студіях колишнього прибуткового будинку З. А. перцевою *, який розташовується між Остоженкой і Москва-рікою на розі курсового провулка і Саймоновского проїзду. З вікон студії відкривався чудовий вид на Кремль і Великий Кремлівський палац. Незабаром справа, за річкою Москвою з'явилася громада Будинку уряду. Цей вид з вікна став улюбленим сюжетом для численних етюдів і закінчених картин, що зображують Кремль і його оточення з цього ракурсу в різний час го-так і доби і при різному освітленні. Барвисто й ошатно виглядають кар-тини нічного Кремля під час святкових салютів, коли на темно-синьому, майже чорному тлі яскраво виблискують вогні ілюмінації й «букети» феєрверків.

К. - Б. створила також невелику серію московських міських пейзажів, під назвою «Зима на Остоженке» (кінець 1930-х - 1940-ті роки). У цій серії виділяється картина «Набережна Москва-ріки» («Кропоткинская набережна»), в якій виражена динаміка широкої Московської вулиці.

К. - Б. була прекрасним портретистом. У різний час вона писала і малювала свого чоловіка, скульптора С. В. Кольцова, своїх родичів: сестру Ю. Г. Бичкову, племінниць, матір Ірину Опанасівну Бичкову. Намалювала багато олівцевих начерків добре і мало знайомих людей (наприклад, співробітників поліклініки, яку вона відвідувала, учасників Нікітінський суботників 1960-х років). Як і всякий художник К. - Б. віддала належне автопортрету, створювала їх в різній техніці: б. у., б. кар., б. АКВ., х. м., к. м. У портретних роботах особливо чітко проявилася спостережливість художниці. Вона передавала не тільки характерні риси особистості портретованого, але й час створення портрета. У цьому відношенні показовим є контрастують такі роботи, як автопортрет 1941 року, на якому в похмурих сіро-коричневих тонах зображена виснажена художниця, що залишилася під час Великої Вітчизняної війни в Москві і портрет її чоловіка С. В. Кольцова 1946 року, квітучого засмаглого чоловіка, відпочиваючого на дачі. У деяких портретах художниця надавала портретіруємом злегка гротескні риси, що особливо характерно для більш раннього (довоєнного) періоду її творчості.