Конєв Іван Степанович: біографія

Молодість і громадянська війна

Народився 28 грудня 1897 року в селі Лодейно нині Подосиновський району Кіровської області у родині селянина. Закінчив земське училище в сусідньому селі Пушма в 1912. З 12 років працював сплавником лісу.

Учасник Першої світової війни. Навесні 1916 року пішов в армію. Після навчальної артилерійської команди молодший унтер-офіцер Конєв в 1917 році був направлений на Південно-Західний фронт. Демобілізований в 1918 році.

У тому ж 1918 році вступив до більшовицької партії, був вибраний повітовим військовим комісаром у місті Нікольське Вологодської губернії. Після цього воював у лавах Червоної Армії на Східному фронті проти військ А. В. Колчака та інших білогвардійських формувань в Забайкаллі і на Далекому Сході. Був комісаром бронепоїзда, комісаром стрілецької бригади, дивізії, штабу Народно-революційної армії Далекосхідної республіки. У числі інших делегатів X-го з'їзду РКП (б) брав участь у придушенні Кронштадтського повстання в 1921 році.

Міжвоєнний період

Після закінчення Громадянської війни - військком 17-го Приморського стрілецького корпусу . З серпня 1924 року - комісар і начальник політичного відділу 17-ї Нижегородської стрілецької дивізії. Закінчив Курси удосконалення вищого начскладу при Військовій академії імені М. В. Фрунзе в 1926 році, потім був командиром і комісаром 50-го стрілецького полку. Закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе в 1934 році. З грудня 1934 командував 37-ю стрілецькою дивізією, з березня 1937 року - 2-ї стрілецької дивізії. У 1935 році отримав звання комдива. У 1938 році був призначений командиром Особливого стрілецького корпусу на території Монгольської Народної Республіки, з липня 1938 року - командувачем 2-ї Особливої ??Червонопрапорної армії, що дислокувалася на Далекому Сході. З червня 1940 року командував військами Забайкальського військового округу, з січня 1941 року - Північно-Кавказького військового округу.

Велика Вітчизняна війна

• У Велику Вітчизняну війну генерал-лейтенант І. С. Конєв вступив на посаду командувача 19-ю армією, спішно сформованої з військ Північно-Кавказького військового округу. Армія спочатку була спрямована на Південно-Західний фронт, але вже на початку липня через катастрофічного розвитку обстановки на західному напрямку перекинута на Західний фронт. У ході Смоленської битви війська армії зазнали великих втрат, але уникли розгрому і наполегливо оборонялися. Дії Конєва на посаді командувача армією було високо оцінені І. В. Сталіним
• В початку вересня 1941 року Конєв був призначений командувачем військами Західного фронту, тоді ж йому було присвоєно звання генерал-полковника.

Командував військами Західного фронту трохи більше місяця (вересень - жовтень 1941 р.), за цей час фронт під його командуванням зазнав однієї з найважчих поразок за всю війну в Вяземської катастрофи. Втрати військ фронту склали за різними оцінками від 400 000 до 700 000 чоловік загиблими і потрапили у полон. Для розслідування причин катастрофи фронту і покарання Конєва прибула комісія Державного Комітету Оборони на чолі з В. М. Молотовим і К. Є. Ворошиловим. Від суду й розстрілу Конєва врятував Г. К. Жуков, який запропонував залишити його

• заступником командувача фронтом,
• а через кілька днів рекомендував Конєва на посаду командувача Калінінським фронтом. Цим фронтом Конєв командував з жовтня 1941 по серпень 1942 року, брав участь у битві за Москву, провів Калінінську оборонну операцію і Калінінську наступальну операцію. З січня 1942 ім'я Конєва тісно пов'язано з важкою і малоудачной для радянських військ Ржевской битвою, його війська брали участь у Ржевсько-Вяземський операції 1942 року, зазнали нової поразки у Холм-Жірковской оборонної операції.

Комментарии