Про знаменитості
Олександр Якович Кониський: біографія
український поет, прозаїк
Біографія
Народився в селі Переходівка (укр.Переходівка) на території сучасного Ніжинського району Чернігівської області. Він із родини стародавнього чернігівського роду, який налічує близько 400 років. Дитинство провів у Ніжині. Друкуватися почав у Чернігівському Листку в 1858 р. Кониський вів велику різноманітну громадську діяльність. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники (укр. «Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотніця» (1863), «Граматка або перша читанка Задля початку вчень» 1882). У пресі опублікував ряд статей на церковну тематику. Він відновлював зв'язку з літературними діячами Галичини. У 1863 р. за звинуваченням у поширенні малоросійської пропаганди був засланий до Вологди. У 1871 р. під час чергового обшуку був конфіскований роман укр. «Не даруй золотом І не бий молотом». З 1865 р. жив за кордоном. Після зняття з міліцейського обліку в 1872 р. він повернувся до Києва. Почав роботу в місцевій газеті. Кониський був одним із засновників Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові в 1873 р., а пізніше - ініціатором перетворень у Наукове товариство ім. Т. Шевченка. У 1897 р. був ініціатором створення Всеукраїнської спільної організації, громадсько-політичної громади, що мала об'єднати всі кола національно налаштованих українців. Для потреб організації він заснував у Києві видавництвоСтоліття(укр.Вік), яке проіснувало 15 років і опублікувало понад 100 книг українською мовою.
Творчість
Поет літературну діяльність почав у 1858 р. Відомі твори «Я не боюся тюрми І ката», «На поховай Т. Шевченка», т. п. У невеликих творах автор порушує проблему соціального і національного гнобленія Україні в складі Російської Імперії («Півнів празник», «Млин», «Спокусліва нива»), побуту («Хвороба душа», «Старці», «За криг»). До кінця 1920-х рр.. твори були в СРСР під охороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило до класу націоналістичних. У 1980-х рр.. його посмертно реабілітували, а в Києві в 1990 р. перевидано його монографію Тарас Шевченко - Грушевський. Однією з найкращих робіт є - повість Юрій Горовенко. Хроніка смутного часу (укр.Юрій Горовенко. Хроніка смутного часу).
