Іван Андрійович Красюк: біографія

Біографія

Народився в селянській родині. У жовтні 1939 року з 10 класу був направлений на короткострокові курси підготовки вчителів молодших класів. З січня по березень 1940 працював вихователем у дитячому будинку. З березня 1940 по серпень 1941 р. працював вчителем початкової школи.

У серпні 1941 року Кіровоградська область опинилася окупована німецькими військами в ході Великої Вітчизняної війни. З цього часу і по 1943 р. перебував на окупованій території. У вересні 1943 року перейшов лінію фронту. Після перевірки і навчання в запасному полку первинної підготовки був зарахований до 2-ю гвардійську моторазведроту, в якій і прослужив до кінця війни і демобілізації.

Бойовий шлях проходив по Україні, Молдавії, Румунії, Польщі, Німеччини, закінчився в Празі. За роки служби Іван Красюк тричі був поранений, дослужився до помічника командира взводу і звання гвардії старшого сержанта. У жовтні 1945 р. був демобілізований.

Навчався на підготовчих курсах за програмою середньої освіти, був прийнятий на перший курс Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту.

У серпні 1951 роки інженер-механік хімічних виробництв Іван Красюк був прийнятий на Салаватський нефтехімкомбінат, де працював на посадах старшого інженера, начальника цеху, головного механіка заводу, заступника головного інженера комбінату - начальника виробництва аміаку і карбаміду.

У жовтні 1964 р. став першим директором Куйбишевського азотнотукового заводу, а в 1974 році став генеральним директором ВО «Куйбишевазот». Під його керівництвом формувалося ядро ??хімічних підприємств міста, він керував будівництвом найбільшого в світі заводу з виробництва аміаку - ТОАЗа, багато в чому для співробітників якого був повністю перебудований Комсомольський район Тольятті, де будувалися об'єкти соцкультпобуту, прокладалися теплові мережі, споруджувалися нові електропідстанції, транспортні лінії, системи водопостачання.

Був одружений, дружина Майя, дочка Олена, син Євген.

У 1987 році Іван Красюк вийшов на пенсію, однак продовжував брати активну участь у роботі й житті підприємства. Помер в 2007 році, похований на кладовищі Баникінском Тольятті.

Нагороди

• Орден Жовтневої революції;
• Орден Трудового Червоного Прапора;
• Медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «За звільнення Праги».
• Орден Вітчизняної війни I ступеня;
• Орден Червоної Зірки;

Йому присвоєно звання «Заслужений хімік РРФСР».

За особливі заслуги перед міським співтовариством рішенням Тольяттінськой міської Думи від 6 травня 1998 року № 295 Івану Андрійовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тольятті».

Пам'ять

Після смерті Красюка на Куйбишевазот був створений благодійний фонд імені першого генерального директора підприємства. Фінансування фонду здійснюється з коштів ВАТ «Куйбишевазот», благодійних внесків спонсорів, та інших джерел.

Одним з напрямків діяльності фонду є підтримка учнівської молоді, для чого була створена іменна стипендія, на яку можуть претендувати студенти-хіміки Тольяттінського хіміко-технологічного коледжу, Тольяттінського державного університету і Самарського державного технологічного університету.

Ще одним напрям фонду є проведення міських, регіональних і галузевих акцій. Так восени 2008 року на Куйбишевазот відбулася міжнародна конференція, присвячена питанням виробництва селітри і карбаміду.

У рамках діяльності фонду було проведено конкурс на проект пам'ятника Івану Красюк, який був відкритий 15 липня 2009 року у прохідній заводу. Переможцем стала скульптор Олена Василик. Пам'ятник створювався на кошти підприємств міста ВАТ «Тольяттиазот», ЗАТ «ВАО Агрохімексперт», ВАТ "НРУ« Монтажхімзащіта »(Новокуйбишевськ), ВАТ ТФ« Теплоізоляція », ТОВ« Азотремстрой », а також на пожертви кількох сотень працівників заводу.

Комментарии

Сайт: Википедия