Михайло Ілліч Кузін: биография

З 1951 по 1953 рік М. І. Кузін працював старшим викладачем на кафедрі військово-польовий і клінічної хірургії військового факультету при Центральному інституті удосконалення лікарів (ЦІУВ), потім два роки був старшим офіцером у 6-му управлінні Генштабу Міністерства оборони, брав участь у вивченні наслідків повітряних вибухів атомних бомб під час навчань у Тоцький таборах і на полігоні.

У 1954 році М. І. Кузін захищає докторську дисертацію на тему: «Клініка, патогенез та лікування синдрому тривалого роздавлювання». Основні положення цієї роботи залишаються справедливими і актуальними до цього часу. На жаль, ця робота довго залишалася закритою, і лише в 1959 році було отримано дозвіл на її опублікування в скороченому вигляді.

З 1955 по 1958 рік М. І. Кузін знову працював на військовому факультеті при ЦІУВ. Після демобілізації в 1958 році він пройшов за конкурсом на посаду доцента факультетської хірургічної клініки імені М. Н. Бурденка 1-го Московського медичного інституту, а в 1959 році був затверджений професором цієї кафедри. Після смерті свого вчителя - М. М. Єланського в 1964 році М. І. Кузін став завідувати цією кафедрою і не покидав її до 1990 року. У 1966-1974 роках М. І. Кузін - ректор 1-го Московського медичного інституту імені І. М. Сеченова, а в 1976-1988 роках він працює директором Інституту хірургії імені А. В. Вишневського. Одночасно з цим на громадських засадах він був головним хірургом МОЗ СРСР.

М. І. Кузін володіє англійською, французькою та німецькою мовами. Любить класичну музику, особливо твори Чайковського, Бетховена, Баха, Верді, Шопена. Живе і працює в Москві. Помер 12 березня 2009 року.

Сім'я

Дружина - Кузіна Галина Петрівна (нар. 1924). Син - Кузін Микола Михайлович (нар. 1954), хірург, професор. Внучка - Кузіна Вікторія Миколаївна (народ. 1979).

Заслуги

У цей період найбільш повно проявився неабиякий талант М. І. Кузіна як організатора наукових досліджень, вдумливого і різнобічно підготовленого вченого з широким діапазоном наукових інтересів у різних галузях хірургії. Він багато працював у торакальної хірургії, зокрема, вивчав можливості поліпшення результатів оперативного лікування раку легені. Результати цієї роботи узагальнені в монографії «Шляхи поліпшення оперативного лікування раку легені» (1971). Досвід лікування гострих гнійних захворювань легень відображений у монографіях «Гостра епіема плеври» (1976) та «Лікувальна гімнастика в грудній хірургії» (1984).

Колектив неврологів і хірургів, об'єднаний М. І. Кузіним, придбав найбільший у світі досвід оперативного лікування хворих на міастенію і добився відмінних результатів (прооперовано понад 2 тисяч хворих). Цей досвід узагальнено у виданій у 1996 році монографії «Міастенія». Спільно з колективом співробітників Інституту хірургії імені А. В. Вишневського розроблена методика діагностики і лікування легеневих кровотеч за допомогою емболізації бронхіальних артерій (монографія «внутрішньосудинна легенева хірургія», 1985). М. І. Кузін займався також питаннями знеболення. Їм спільно з співробітниками кафедри та Інституту хірургії розроблена методика електромедікаментозной анестезії та опублікована монографія «Електронаркоз в хірургії» (1966). Метод отримав застосування в ряді клінік, в тому числі у Франції. Вивчено особливості стероїдного наркозу («Стероїдний наркоз», 1969) і нейролептаналгезии («Нейролептаналгезия в хірургії», 1976). Надаючи важливого значення місцевим знеболюванню, М. І. Кузін спільно з А. С. Харнас опублікував російською та англійською мовами монографію «Місцева анестезія за методом О. В. Вишневського».