Наши проекты:

Про знаменитості

Петро Іванович Купріянов: біографія


Петро Іванович Купріянов біографія, фото, розповіді - Герой Радянського Союзу

Герой Радянського Союзу

Біографія

Петро Іванович Купріянов народився в 1926 році в Жодіно (Мінська область, УРСР) у родині селянина. Білорус. Член ВЛКСМ. Закінчив сільську школу. Працював у колгоспі.

З травня 1943 по 3 іюлz 1944 Купріянов був зв'язковим, а потім кулеметником партизанського загону «Батьківщина» бригади «Розгром». У бригаді було гарним розвідником, займався підривним справою, брав участь у розгромі німецьких гарнізонів. У першій же сутичці жаркої з фашистами він добув собі зброю. Проникав у фашистські гарнізони, збираючи важливі розвіддані. Без Петра Купріянова не обходилася жодна велика операція по розгрому ворожих гарнізонів і каральних загонів есесівців. Юний партизан Купріянов брав активну участь у рейкової війні, пускав під укіс ворожі ешелони. Один з його подвигів в партизанській бригаді - пострілом з протитанкової рушниці вивів з ладу три паровози, які везли до фронту склади з боєприпасами, танками і живою силою гітлерівських військ. Був нагороджений медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 2-го ступеня.

У липні 1944 р., коли Білорусь була освоюождена від фашистів, Купріянов пішов добровольцем на фронт. Служив розвідником 3-го батальйону п'ятьдесят третій мотострілкової бригади 29-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії 1-го Прибалтійського фронту, єфрейтор.

Військова частина, в якій служив Петро Купріянов, з боями просувалася до Балтійського моря, роз'єднуючи німецько-прибалтійську угруповання на дві частини. Після тривалого маршу частина вступила в бої за балтійський портове місто Шяуляй. Тут, у перерві між боями, Петра Купріянова був приймають до комсомолу. 10 жовтня 1944 розвідник Купріянов, разом зі своїм взводом, першим вийшов до берега Балтійського моря. Порт був звільнений. Єфрейторові Петру Купріянову була надана честь зачерпнути флягу морської води і цей дорогий сувенір відправити командувачу перший Прибалтійським фронтом генералу армії Баграмяном.

У листопаді 1944 р. батальйон, в якому служив Петро Купріянов, брав участь у боях з ліквідації оточеній фашистського угруповання в Прибалтиці. 2 листопада 1944 на одній з ділянок, у висоти біля селища Нікратце Кулдігского р-ну Латвії, наступали підрозділи натрапили на серйозний опір фашистів. Було зроблено кілька спроб стрілецьких атак, але всі спроби були припинені щільним кулеметним вогнем.

Досвідчений партизанський розвідник єфрейтор Купріянов разом з групою інших солдат отримав наказ знищити вогневі точки противника. Виконували наказ на очах у всіх бійців батальйону по-пластунськи почали пробиратися до висоти. Ними було придушене два фашистських кулемета, але батальйон наступати як і раніше не міг: кулемет з дзоту, розташованого на вершині висоти, знову відкрив вогонь по наступаючих. Кільком бійцям вдалося підповзти до дзота на 30 м, але «погасити» вогневу точку виявилося неможливим: амбразура дзоту була вузька, і вибухи гранат не завдавали шкоди ні кулемета, ні фашистському кулеметнику.

Петро Купріянов сховався у воронці від вибуху недалеко від дзоту. Раптово він піднявся, добіг до дзоту і впав грудьми на амбразуру. Бійці, які бачили подвиг свого бойового товариша, кинулися вперед і опанували заввишки. Батальйон продовжував виконувати бойове завдання.

В останні хвилини життя поруч із ним були його бойові друзі. Вони дбайливо винесли тіло свого бойового товариша з висотки і поховали його тут же на перехресті доріг. Пізніше Петро Купріянов був перепохований на братському кладовищі радянських воїнів у радгоспі «Нікраце» в Кулдізький район.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство єфрейторові Купріянову Петру Івановичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Купріянов навічно зарахований до списків стрілецької роти полку, в якому служив.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 2-го ступеня.

Пам'ять

На його могилі та на місці його загибелі встановлено обеліски, в місті Слуцьк - бюст. У Жодіно встановлений пам'ятник матері Купріянова і п'яти її загиблим в роки війни синам. Життя і подвигу героя присвячений документальний фільм «Петро Купріянов». Школа в Жодіно, вулиці в містах Мінськ, Слуцьк, Смолевичі, Жодіно, Вілейка, Полоцьк, Кулдига носять ім'я Героя.

Так само в Мінську його ім'я було присвоєно СР школі № 20, ім'я носить середня школа № 1 у місті Жодіно.

Комментарии

Сайт: Википедия