Михайло Петрович Лазарєв: биография

Наприкінці липня «Суворов» покинув Ново-Архангельськ. Тепер його шлях до Кронштадта лежав уздовж берегів Північної і Південної Америки, в обхід мису Горн. Лазареву ще належало зробити зупинку в перуанському порту Кальяо для вирішення ряду питань, пов'язаних зі справами Російсько-Американської компанії.

Після заходу до порту Сан-Франциско «Суворов» рушив до берегів Перу. Протягом тримісячної стоянки в порту Кальяо Лазарєв з офіцерами знайомився з життям міста і порту.

Пройшовши в штормову погоду через протоку Дрейка і повз небезпечного мису Горна, Лазарєв наказав повернути на північний схід в Атлантичний океан. Він не став зупинятися в Ріо-де-Жанейро, а зробив лише невелику зупинку біля острова Фернанду-ді-Норонья. Тут на «Суворова» були виправлені пошкодження, завдані штормом, і корабель поплив до берегів Англії. 8 червня він вже був в Портсмуті, а ще через п'ять тижнів повернувся в Кронштадт.

Подорож до південного полюса

У березні 1819 Лазарєв отримав призначення командувати шлюпом «Мирний», який мав відплисти до Південного полюса. Лазарєв взяв на себе безпосереднє керівництво всіма підготовчими роботами. 4 червня прибув капітан 2-го рангу Ф. Ф. Беллінсгаузен якому було доручено як командування другу шлюпом «Схід», так і керівництво всією експедицією. Через місяць після його прибуття «Схід» і «Мирний» покинули Кронштадтський рейд і рушили до південного полюса. «Мирний», побудований за проектом російських інженерів і до того ж досить укріплений Лазарєвим, показав свої блискучі якості. Однак «Схід», побудований британськими інженерами, незважаючи на всі старання Лазарєва зробити його таким же витривалим, як і «Мирний», все ж таки якісно поступався другому шлюп. Це і стало однією з причин того, що довелося припинити дослідження Південного полюса і почати підготовку до повернення у Кронштадт. За участь у Антарктичної експедиції Лазарєв був підвищений до звання капітана 2-го рангу, минаючи чин капітан-лейтенанта.

Командування фрегатом «Крейсер»

У той час як Лазарєв знаходився в полярній експедиції, загострилася обстановка в районі Руської Америки. Все більш широкий розмах брали дії англійських і американських контрабандистів. Ново-Архангельськ прикривав корабель «Аполлон» - єдине військове судно Російсько-Американської компанії, але безпеку всіх територіальних вод Росії в цьому районі він забезпечити не міг. Тому було вирішено направити до берегів Російської Америки 36-гарматний фрегат «Крейсер» і шлюп «Ладога». Командування фрегатом покладалося на Лазарєва, а командування «Ладога» - на його молодшого брата Андрія. 17 серпня 1822 кораблі під командуванням Лазарєва покинули кронштадтський рейд. Експедиція почалася в умовах жорстоких штормів, що змушували Лазарєва зробити зупинку в Портсмуті. Лише в листопаді вдалося покинути гавань і взяти курс на Канарські острови, а звідти до берегів Бразилії. Плавання до Ріо-де-Жанейро проходило у винятково сприятливих умовах, проте після відплиття з столиці Бразилії стихія знову розбушувалася. У морі піднявся ураган, почалися бурі, супроводжувані снігом. Лише в середині травня «Крейсеру» вдалося підійти до Тасманії. Потім фрегат Лазарєва взяв курс на Таїті. На Таїті «Крейсер» зустрівся з «Ладога», з якою він розійшовся під час штормів і тепер згідно з отриманим раніше приписом кожен корабель з довіреною йому вантажем поплив своїм курсом. «Ладога» - до півострова Камчатка, «Крейсер» пішов до берегів Російської Америки. Близько року провів «Крейсер» біля берегів північно-західної Америки, охороняючи російські територіальні води від контрабандистів. Влітку 1824 «Крейсер» змінив прибулий до Ново-Архангельськ шлюп «Підприємство» під командуванням капітан-лейтенанта О. Є. Коцебу. 16 жовтня «Крейсер» покинув Ново-Архангельськ. Лише тільки «Крейсер» вийшов у відкрите море, як знову розігрався буревій. Проте корабель Лазарєва не став ховатися в гавані Сан-Франциско, а витримав шторм у відкритому морі. 5 серпня 1825 «Крейсер» підійшов до Кронштадтському рейду. За зразкове виконання завдання Лазарєв був підвищений до звання капітана 1-го рангу. Але капітан «Крейсера» наполіг, щоб нагороди отримали не тільки він сам і його офіцери, але і всі матроси його корабля, учасники труднейшего походу.