Наши проекты:

Про знаменитості

Міхал Ельвіра Андріоллі: біографія


Міхал Ельвіра Андріоллі біографія, фото, розповіді - польський художник
14 листопада 1836 - 23 серпня 1893

польський художник

Біографія

Батько Міхала Ельвіра Андріоллі, італієць Франческо Андріоллі (1794-1861), служив в армії Наполеона і, потрапивши в полон до росіян, оселився у Вільно. Живописець, різьбяр і скульптор, він працював скульптором (реставрував скульптури кафедрального собору).

Свого сина він відправив до Москви вчитися медицині (1855). Але Міхал Ельвіра проти волі батька перейшов в Училище живопису і скульптури Московського художнього товариства. У 1857-1859 роках навчався в імператорській Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, потім вдосконалювався в Академії Святого Луки в Римі (1860-1861).

Повернувся до Литви і брав участь у повстанні 1863 року, воював у загоні Людвіка Нарбут. Після поразки повстання переховувався у Вільно, Ковно, Москві, але був заарештований і після суду відправлений відбувати ув'язнення до Риги. Зумів вибратися за кордон і через Швецію і Данію поїхав до Англії. Влаштувався в Лондоні, потім перебрався до Парижа.

На батьківщину повернувся як емісар Комітету польської еміграції; у 1866 році був схоплений і засланий у Вятку. У В'ятці пробув з 1868 по 1871 рік; жив у будинку Новікової (нині вулиця Володарського, 85). Розписував кафедральний собор; помічником у нього був майбутній відомий російський художник В. М. Васнецова. У В'ятці Андріоллі написав кілька портретів (у тому числі владики Аполлоса).

n
n

У В'ятці Андріоллі постійно був чимось зайнятий: розписував кафедральний собор, писав портрети архієреїв, купців і знатних в'ятичів, гравірував свої малюнки, змайстрував човна з вітрилом і т. д. «Я ніколи не бачив його нудним або без діла», - згадував Л. М. Васнецов.

n
n

Давав приватні уроки малювання. Серед його учнів був молодший брат Віктора Васнєцова А. М. Васнецов.

n
n

З властивим Андріоллі ентузіазмом він брав діяльну участь у долі майбутнього художника, клопотав про посилку юнаки до Петербурга для навчання живопису на пожертвування духовних осіб чи губернатора, радячи йому кинути навчання в духовному училищі. Однак поїздка за рахунок «благодійників» не відбулася.

N
n

Помилуваний в 1871 році, переїхав до Варшави, де працював ілюстратором для журналу «Тигоднік Ілюстрована» ("Tygodnik Ilustrowany") та інших видань; ілюстрував твори Адама Міцкевича, Юліуша Словацького та інших польських письменників і поетів.

До 1880 року Андріоллі жив у Стасінуве (нині частина Мінська-Мазовецького), де купив маєток із садом у сім'ї Тарчіньскіх. Пізніше переїхав на північ від Карчева на фільварок Анелін, куплений у Сигізмунда Куртца. У своєму маєтку над річкою Свідер вибудував, крім свого котеджу, півтора десятка будинків в оренду за власними проектами, у специфічному стилі, що поєднує елементи мазовецького стилю, традиційного російського зодчества і альпійських будинків. Для цього стилю поширилося визначення назву «свідермайер» ("? Widermajer", за аналогією з бидермайера), придумане поетом Константи Ільдефонс Галчінскім. У 1883-1886 роках працював у Парижі. У 1891-1892 роках відвідав Литву.

Похований на кладовищі в Наленчув (Люблінське воєводство).

Творчість

Автор картонів для альбому «Жінки російських письменників» ( 1876) та великого циклу за мотивами творів Адама Міцкевича (1882-1893). На замовлення львівського видавця Альтенберга (1881) виконав 24 сторінки ілюстрацій, 10 віьеток і 24 ініціала для репрезентаційним видання поеми Міцкевича «Пан Тадеуш» (гравірував їх Анджей Зайковський), неодноразово відтворені у виданнях поеми в різних країнах на різних мовах (наприклад, російською мовою в СРСР у 1954 році).

Популярністю користується, завдяки численним репродукцій в підручниках історії, путівниках та інших виданнях, історична композиція «Гедимін будує Віленський замок» (1882). Інша, менш популярна історична композиція Андріоллі - «Смерть Кейстута».

Створив ілюстрації до творів С. Гощіньского, Ю. І. Крашевського, А. Мальчевського, Е. Ожешко, Ю. Словацького, Владислава Сирокомлі, І . Ходзько та інших польських письменників і поетів. Крім ілюстрацій до «Пану Тадеушу», особливо відомі ілюстрації Андріоллі також до поем Міцкевича «Гражина» і «Конрад Валленрод», створені в 1879-1882 роках. З 1883 по 1886 рік працював у Парижі для видавництва «Фірман - Дідо» ("Firmin - Didot") над ілюстраціями до творів Вільяма Шекспіра і Дж. Ф. Купера (цикл з 137 ілюстрацій до «Останнього з могікан»; роман неодноразово видавався в СРСР і Росії з ілюстраціями Андріоллі). Ілюстрував, крім того, роман «Графиня де Монсоро» Олександра Дюма, «Історію однієї матері» Г. Х. Андерсена та твори інших письменників.

Андріоллі також автор живописних портретів, численних малюнків, релігійних композицій, зокрема, картин для костьолів у Ковно, пейзажів, писалися ним у Наленчув. Творчість художника відрізняється помітним впливом романтизму, технічної легкістю, точністю у відображенні історичних деталей, багатством фантазії.

Комментарии

Сайт: Википедия