Про знаменитості
Теодор Байе фон Латур: біографія
австрійський воєначальник, фельдцейхмейстер
Біографія
Син відомого генерала наполеонівських воєн Максиміліана Байе фон Латура (1737-1806). Отримав освіту в Терезіанській академії та в Інженерної академії, в 1799 році вступив обер-лейтенантом в інженерний корпус, взяв участь у війні з Францією, бився при Маренго.
У 1804 році в чині капітана зарахований до Генерального штабу, з 1805 року - майор, у війні з Францією 1805 потрапив у полон під час капітуляції Ульма.
У війні 1809 воював у складі корпусу ерцгерцога Фердинанда в Галичині, отримав чин підполковника. У 1812 році у складі корпусу князя Шварценберга брав участь в Російському поході, в антифранцузькою кампанії 1813 року був вже полковником, бився під Дрезденом та Лейпцигом, отримав від російського імператора орден Святого Володимира.
У кампаніях 1814-15 був начальником штабу корпусу кронпринца Вюртембергського, 26 вересня 1814 отримав чин генерал-майора, заслужив також Лицарський хрест ордена Марії Терезії.
У 1822 році призначений командиром артилерійської бригади Ольмюце і шефом артполку, в 1829 році очолив військову комісію Федеральних зборів у Франкфурті, у 1831 році отримав звання фельдмаршал-лейтенанта, потім відкликаний до Відня.
19 жовтня 1846 отримав звання фельдцехмейстера.
З липня по жовтень 1848 року був військовим міністром Австрії. Брав участь у придушенні революції 1848 року в Італії, Чехії, Галичині. Прихильник абсолютної монархії, ревний прихильник імператора Фердинанда I, Латур був одним з головних організаторів контрреволюційного походу проти угорців, які повстали у 1848 році проти австрійського абсолютизму. Повішений у Відні під час жовтневого повстання повсталим народом.
Джерела
- Allgemeine Deutsche Biographie(ADB). Band 18, Duncker & Humblot, Leipzig 1883, S. 16 f.
