Петро Миколайович Лащенко: біографія

Біографія

Петро Миколайович Лащенко народився в селі Тур'я Чернігівської губернії, нині Щорський район Чернігівської області Україна в сім'ї селян. Українець. Працював у колгоспі.

Довоєнна служба

У 1930 році призваний в Червону Армію одним з військкоматів Амурської області. Член ВКП (б) з 1931 року. У 1933 році закінчив владивостоцьку військову піхотну школу. З 1933 року командував взводом, ротою, був помічником начальника штабу полку.

У 1940 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1940-1941 роках - помічник начальника, потім начальник оперативного відділу штабу стрілецького корпусу в Одеському військовому окрузі.

Велика Вітчизняна війна

У боях Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року - помічник начальника оперативного відділу штабу 35-го стрілецького корпусу Південного фронту. Через декілька місяців призначений начальником відділення оперативного відділу штабу 49-ї армії Західного фронту, з якою брав участь у битві за Москву. З червня 1942 року - заступник начальника штабу 60-ї армії на Воронезькому і Центральному фронтах. Помічений командувачем армією І. Д. Черняхівським і висунуть на командну роботу.

У серпні 1943 року призначений командиром 322-ї стрілецької дивізії, на чолі якої брав участь у Курській битві, в Чернігівсько-Прип'ятської, Київської наступальної і Житомирсько -Бердичівської операції. Особливо відзначився в першій з цих операцій, де 322-та стрілецька дивізія успішно наступала у складі 13-ї армії і послідовно форсувала річки Сейм, Десна, Дніпро, Прип'ять. За ці подвиги удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У складі 1-го Українського фронту дивізія П. Н. Лащенко брала участь у визволенні міст Житомир і Тернополя. Генерал-майор (3.06.1944).

У перші дні Львівсько-Сандомирської операції дивізія генерала Лащенко відзначилася при створенні та утриманні так званого «колтівського коридору» - глибокої проломи в обороні супротивника, через яку на оперативний простір були виведені одна за одною дві радянські танкові армії, що забезпечило розгром протистоять військ ворога. У цих боях у липні 1944 року генерал Лащенко був важко поранений і майже рік перебував в госпіталі.

Післявоєнна служба

З 1945 року командував Орловським піхотним училищем. У 1946-1950 роках - начальник Рязанського піхотного училища. У 1951 році закінчив Військову академію Генерального штабу. З січня 1952 року - у штабі Групи радянських військ у Німеччині, потім командував механізованою дивізією і стрілецьким корпусом.

З вересня 1955 генерал-лейтенант П. Н. Лащенко командував Особливим корпусом - угрупованням радянських військ на території Угорщини . Особливий корпус включав в себе 2 механізовані і 2 авіаційні дивізії, окремий понтонно-мостової полк, ряд окремих частин. За чисельністю військ майже відповідав загальновійськової армії, підпорядковувався Міністру оборони СРСР через Генеральний штаб. Під час Угорського повстання 1956 року (що іменувався в СРСР «Угорським заколотом»), частини Особливого корпусу двічі з боями вводилися в Будапешт (в перший раз 23-24 жовтня і вдруге 4-6 листопада 1956 року) і понесли у вуличних боях значних втрат. Втім, вони ж розгромили найбільш великі опорні пункти повсталих і захопили більшу частину їх озброєння.

З 1957 року командував армією. У 1959-1964 роках - перший заступник командувача військами Київського та Прикарпатського військових округів. З липня 1964 року - командувач військами Прикарпатського військового округу. З кінця 1967 року - Головний військовий радник в Об'єднаній Арабській Республіці, займався відтворенням єгипетської армії після її розгрому в Шестиденної війні. Генерал армії (22.02.1968).

З грудня 1968 року - перший заступник Головнокомандувача Сухопутних військ СРСР. З червня 1976 року генерал армії Лащенко П. М. - військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Член Центральної ревізійної комісії КПРС в 1966-1971 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7-9-го скликань.

Жив у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Нагороди

• Іноземні ордена
• Два ордени Вітчизняної війни I-го ступеня
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Чотири ордена Леніна
• Орден Суворова II-го ступеня
• Три ордена Червоного Прапора
• Орден Жовтневої Революції
• Медалі
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III-го ступеня
• Орден Червоної Зірки
• Герой Радянського Союзу (указ від 16.10.1943)
• Орден Богдана Хмельницького II-го ступеня

Твори

• З бою - в бій. - М.: Воениздат, 1972

Джерела

Лащенко, Петро Миколайович на сайті «Герої країни»

Комментарии

Сайт: Википедия