Михайло Карлович Левандовський: биография

Після одужання взяв участь в обороні Астрахані, в березні 1919 року був начальником Західного бойової дільниці Кавказько-Каспійського фронту , командиром 1-ї особливої ??кавалерійської дивізії, командиром 7-ї кавалерійської дивізії. З травня - начальник тридцять третього стрілецької дивізії, яку сам же сформував в Астрахані, на чолі її перекинутий на Дон, участвовалв боях проти військ Денікіна, Мамонтова і повсталих донських козаків. Відзначився при звільненні Донбасу та в боях за Ростов-на-Дону на початку 1920 року. З березня 1920 року - командувач новосформованої 11-ю армією, на чолі її вів наступальні операції по знищенню останніх угруповань денікінської армії на Північному Кавказі. У травні 1920 року провів операцію по захопленню Азербайджану і повалення мусаватістского уряду. З липня 1920 по травень 1921 року - командувач 9-ю армією, на чолі якої відзначився при знищенні Улагаевского десанту, а також у радянсько-грузинській війні. Член РКП (б) з 1920 року.

Післявоєнний час

У липні - вересні 1921 року - губернський військовий комісар Тамбовської губернії. З вересня 1921 року - помічник, потім заступник командувача військами Північно-Кавказького військового округу. У 1923 році отримав важкі травми в автомобільній катастрофі, ускладнені почався зараженням крові, довгий час лікувався. З квітня 1924 року по листопад 1925 року - командувач військами Туркестанського фронту, керував боротьбою з басмачеством на всій території Середньої Азії.

З січня 1926 року - командувач військами Кавказької Червонопрапорної армії. З 1928 року одночасно уповноважений народного комісара з військових і морських справ СРСР при Раді народних комісарів ЗРФСР. З грудня 1929 року - командувач військами Сибірського військового округу. У 1932-1933 роках стажувався в німецькому рейхсвер.

З листопада 1933 року - вдруге призначений командувачем військами Кавказької Червонопрапорної армії, а коли в червні 1935 року на її основі був сформований Закавказький військовий округ - став його командувачем. У 1935 році провів перші в СРСР великомасштабні військові маневри в умовах високогірних районів. З червня 1937 року - командувач Приморською групою військ особливої ??Червонопрапорної Далекосхідної армії. Член Військової ради при Народному комісарові оборони СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937-1938).

Репресії

23 лютого 1938 заарештований. Тривалий час заперечував усі зводяться на нього звинувачення, але потім під тортурами визнав себе винним в участі в антирадянському, троцькістсько і військово-фашистському змову в РСЧА. 29 липня 1938 засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до вищої міри покарання. Розстріляний в той же день у Москві. Ухвалою Військової колегією Верховного суду СРСР від 28 квітня 1956 реабілітований.

Нагороди

• Орден Червоного Прапора Азербайджанської РСР (травень 1921)
• Орден Трудового Червоного Прапора Таджицької РСР (вересень 1930)
• Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (1916)
• Орден Червоного Прапора (1920)
• Орден Леніна (1935 )

Сайт: Википедия