Прімо Леві: біографія

Біографія

Народився в сім'ї п'ємонтських євреїв Чезаре Леві і Естер Луццатті, в далекому минулому потрапили до Італії з Іспанії і Провансу. Навчався у класичному ліцеї (1934-1937), де викладали, серед інших, Норберто Боббіо і Чезаре Павезі, що відрізнялися антифашистськими поглядами.

Поступив на хімічний факультет Туринського університету, але не закінчив його і не одержав диплома (фашистські влади у 1938 заборонили євреям вчитися в державних школах і університетах). Працював в хімічних лабораторіях на дрібних підприємствах Туріну і Мілана.

Увійшов в антифашистську організацію «Справедливість і свобода» (італ. Giustizia e Libert?), діяв в складі партизанської групи «Partito d'Azione». У 1943 був заарештований фашистської міліцією, відправлений у призначений для євреїв табір Фоссолі під Моденою. 11 лютого 1944 перевезений в Освенцим (Моновіц-Буна), де провів в цілому 11 місяців. До кінця року почав працювати в лабораторії як хімік. 27 січня 1945 був звільнений Радянською армією (з 650 італійських євреїв в Освенцімі залишилися в живих лише двадцять). Майже рік добирався додому, про що пізніше розповів у книзі «Перепочинок»: був у радянському пересильному таборі для колишніх ув'язнених у Катовіце, в лавах Італійської армії в СРСР, через Румунію, Угорщину, Австрію і Німеччину повернувся в Турин 19 жовтня 1945.

До 1977 працював на хімічному заводе.По офіційним висновком поліції, він покінчив з собою (кинувся вниз зі сходів), хоча версія про самогубство піддається сумнівам (висловлюється припущення про нещасний випадок).

Творчість

Його перша книга про укладення в Аушвіці «Людина це?» була спочатку відкинута великої видавничої фірмою «Ейнауді», опублікована в 1947 в невеликому видавництві тиражем 2 000 примірників, але, незважаючи на позитивну рецензію Італо Кальвіно в популярній газеті «Уніта», так і не розійшлася. Лише в 1958 книга з'явилася в «Ейнауді», її тут же перевели на англійську, французьку та німецьку мови, фактично саме вона ввела в суспільну свідомість саму проблематику Голокосту (Шоа), таборів масового знищення, екзистенційного досвіду приречених на смерть. Це поклало початок світової слави Леві, людини виключно скромного, який користувався нею тільки для того, щоб якомога ширше, в сотнях друкованих та усних виступів, розповісти про умови людського існування на краю смерті і про те, що значить табір для людей XX століття. Обидві автобіографічні книги Леві екранізовані: фільм «Перемир'я» (1997) зняв режисер Франческо Розі за сценарієм Тоніно Гуерра, в 2005 вийшов фільм Річарда Уїлсона «Прімо" (по книзі «Людина чи це ?»).

З інших книг Леві особливо відомий підсумкова збірка автобіографічних есе про табір і відповідальності тих, хто вижив «канули і врятовані» (1986). Також Леві виступав як перекладач (Гейне, Кіплінг, Кафка, Леві-Стросс).

Комментарии

Сайт: Википедия