Абрахам Гіацинт Анкетіль-Дюперрон: біографія

Біографія

Анкетіль-Дюперрон народився в Парижі 7 грудня 1731. Він навчався на священика в Парижі, Осері і Амерсфорт, але пристрасть до єврейського, арабському, персидському і східним іншим мовам привело його до того, що він вирішив повністю присвятити себе їм. Його постійна присутність в Королівській бібліотеці привернуло увагу зберігача рукописів абата Сальєра, чиє заступництво забезпечило вченому маленьке платню як вивчає східні мови.

Спершу він зацікавився деякими фрагментами «Вендідада», однією зі складових «Авести», і склав план поїздки в Індію, щоб виявити інші писання Зороастра. Відповідно до поставленої мети він 2 листопада 1754 завербувався рядовим в індійську експедицію, а вже 7 листопада виступив з Парижа. Після 10-денного маршу Анкетіль-Дюперрон прибув у порт, з якого повинен був відплисти. Але тут йому повідомили, що правління компанії, вражене його дивовижним завзяттям до науки, надає повну свободу дій, а вже в наступному місяці Анкетіль-Дюперрон офіційно був звільнений від служби і за наказом короля йому виділили маленьке платню в 5 сотень франків. Багато в чому це було заслугою абата Жан-Жака Бартелемі та інших друзів вченого.

Незабаром Французька Ост-Індська компанія надала йому право вільного пересування, і в лютому 1755 учений відплив до Індії. Після 10 місяців Анкетіль-Дюперрон 10 серпня 1755 прибув до Пондішері. Тут він пробув трохи часу для оволодіння сучасним перською мовою, а потім поспішив для вивчення санскриту в Чандернагор (сучасна Чанданнагар), куди прибув 22 квітня 1756. Незабаром почалася війна між Англією і Францією, і Чандернагор було взято. У результаті Анкетіль-Дюперррон повернувся по суші в Пондішері. Тут він знайшов одного зі своїх братів і відправився на кораблі з ним в Сурат, але, поставивши за мету дослідити країну, він незабаром висадився і продовжив шлях пішки. В Сурат, куди прибув 1 травня 1758, Анкетіль-Дюперрон, завдяки наполегливості і терпінню, домігся від зороастрійських жерців того, що хотів: вони навчили його Авестійська мова і забезпечили його авестійскими текстами. Також він опанував хорошим знанням давньоперсидського і среднеперсідскіх мов для перекладу.

Потім він збирався йти в Бенарес, щоб вивчати мови, старовини і священні закони індусів, але військові події змусили його відмовитися від цієї ідеї. Покинувши Сурат 15 березня 1761, він прибув до Бомбея, а вже звідти на англійському судні 28 квітня 1761 вирушив до Англії. Прибувши до Портсмута, він пробув якийсь час у Лондоні і Оксфорді, а потім відправився до Франції. Він прибув до Парижа 14 березня 1762, маючи в розпорядженні 108 манускриптів, не рахуючи інших раритетів. За словами самого Анкетіль-Дюперрона, шум навколо його подорожей і важливість привезених їм манускриптів привернули до нього увагу персон з вищих шарів суспільства. Це дозволило вченому дістати в подальшому допомогу та підтримку для продовження своїх досліджень.

Абат Жан-Жак Бартелемі домігся для нього пенсії, з призначенням перекладачем східних мов у Королівську бібліотеку. У 1763 році Анкетіль-Дюперрон був обраний членом Академії написів і взявся за підготовку публікацій тих матеріалів, які він зібрав під час своїх східних мандрів. У 1771 році він опублікував в 3 томах «Зенд-Авесту», що містила збори священних текстів зороастризму, життєпис Зороастра і фрагменти творів, приписуваних цій особі. У 1778 році вчений опублікував в Амстердамі свою працю «Legislation orientale», в якому він спробував довести, що сама сутність східного деспотизму представляється досить невірно. Його «Recherches historiques et geographiques sur L'Inde» з'явилися в 1786-1787 роках і склали частину «Географії Індії» Йозефа Тіфенталера. У другому томі цих досліджень був надрукований французький перекладів 4 упанішад з перської рукописи.

Велика французька революція, здавалося, сильно вплинула на вченого. Протягом цього періоду він відсторонився від суспільства і провів цей час, занурившись у вивчення здобутих текстів. У 1798 році він опублікував «L'Inde en rapport avec l'Europe» в 2 томах в Гамбурзі. З 1801 по 1802 року був опублікований латинський переклад з перської мови витягів з упанішад, священних книг індусів. Видання вийшло в 2 томах в Парижі під назвою «Oupnek'hat», перським еквівалентом санскритського терміну. Це була унікальна суміш латинського, грецького, перської, арабської мов і санскриту. Коли був заснований Національний інститут Анкетіль-Дюперрон був обраний його членом.

Помер у Парижі 17 січня 1805 року.

Артур Шопенгауер писав, що його знання індійської філософії є ??результатом прочитання перекладів Анкетіль-Дюперрона. Перекладами французького вченого був глибоко вражений і філософ К. Я. Краус.

Вибрана бібліографія

• Oupnek'hat, v. 1-2, P., 1801-1802.
• Recherches historiques et g? Ographiques sur l'Inde ..., v. 1-2, В., 1786-87.
• Zend-Avesta, Р., 1771.
• L'Inde en rapport avec l'Europe, v. 1-2, Hamb. - Brunswick, 1798.
• Legislation orientale, Amst., 1778.
• Dignit? du commerce, et de l''? tat de commer? ant, P., 1789.

Комментарии

Сайт: Википедия