Ігор Леонідович Ліншіц: биография

Від торгівлі до інвестицій

Одним з перших проектів Ігоря Ліншіца в рамках нової стратегії, розробленої після кризи 1998 року, стало створення нафтохімічної компанії, для якої був придбаний завод «Ставропольполімер». У тому ж 1998 році спільно з «Лукойлом »було створено підприємство« Лукойл-Нафтохім ».« Лукойл »поставляв прямогонний бензин,« Лукойл-Нафтохім »його переробляв. Пізніше до складу« Лукойл-Нафтохіму »увійшли« Саратоворгсінтез »і концерн« Оріана »(місто Калуші, України). У 2001 Ліншіц вийшов з «Лукойл-Нафтохіму», вигідно продавши свою частку. Наступним великим його придбанням в 2000 році стала макаронна фабрика «Екстра-М». Під управлінням акціонерів частка підприємства на російському ринку перевищила 10%. У момент продажу в 2004 « Екстра-М »займала другий рядок у рейтингу лідерів галузі. Її купила належала« Интерросу »(www.interros.ru/about/) фірма« Агрос ». У 2000 році компанія, що входила до концерну« Нафтовий », купила 10% акцій тоді нікому невідомого інтернет-ресурсу mail.ru за $ 1 млн. З плином часу розмір пакету був збільшений, і до моменту його продажу в 2006 році концерн «Нафтовий» був другим найбільшим акціонером mail ru. Капіталізація компанії на той момент складала $ 300 млн. Хоча Ігор Ліншіц і його найближче оточення завжди відмовлялися від факту володіння «Мосінжстроем», експерти стверджують, що не куплений компанією А-1 (www.a-1.com) в 2008 році «Мосинжстрой» (на столичному ринку будівництва комунікацій і доріг він становить 30 %) був придбаний у концерну «Нафтовий», у свою чергу купив його в 2004 році. Різні експерти оцінювали суму угоди від 200 до 750 млн доларів.

«Дело Ліншіца»

У 2003 році балотувався до Держдуми за списком КПРФ.

Спостерігачі вважають фатальною помилкою Ігоря Ліншіца призначення ним у 2005 році на пост голови ради директорів концерну « Нафтовий »Бориса Нємцова, одного з лідерів партії Союз правих сил. Отримавши цю посаду, Нємцов не припинив активно займатися політикою, гостро критикував «путінський режим», підтримував «помаранчеву революцію» на Україну. Ліншіцу пригадали і контакти з екс-прем'єром Михайлом Касьяновим. За словами Бориса Нємцова, президенту Путіну донесли, що Ліншіц фінансує передвиборчу кампанію екс-прем'єра. У результаті Ігоря Ліншіца виставили «олігархом, що мають політичні амбіції». У лютому 2007 року депутат Держдуми від правлячої партії «Єдина Росія» Олександр Хінштейн на спеціально скликаній прес-конференції звинуватив Нємцова, Касьянова і Ліншіца в антиконституційному змову в інтересах США.

Двома місяцями раніше, 8 грудня 2005 року в банку «Нафтовий» пройшов обшук за участю спецназу. Через всього два дні Генпрокуратура оголосила, що в «нафтовому» виявлено «чорна каса» і матеріали, які підтверджують причетність банку «до незаконних банківських операцій та легалізації грошових коштів». За попередньою версією слідства, вилучили комп'ютерну сервери банку, президент концерну «Нафтовий» «у складі організованої групи здійснював незаконні банківські операції і отримав в результаті незаконний дохід в розмірі 57 млрд рублів ... частина цієї суми - 610 млн рублів - Ліншіц легалізував». 27 січня 2006 власник банку, президент концерну «Нафтовий» Ігор Ліншіц був оголошений у федеральний розшук. 1 березня 2006 Басманний суд заочно видав санкцію на його арешт і оголосив у міжнародний розшук, а у квітні був зроблений запит на екстрадицію Ліншіца з Ізраїлю.

Ліншіцу були пред'явлені звинувачення за статтями 172 ч. 2 (незаконна банківська діяльність у великому розмірі) та 174 ч. 2 (відмивання коштів, придбаних іншими особами злочинним шляхом, у великому розмірі) КК Росії.

До складу «злочинної групи», належність до якої інкримінувалася Ігорю Ліншіцу, входили також шість топ-менеджерів банку, четверо з яких були взяті під варту, а з двох була взята підписка про невиїзд. Тим часом в ході слідства Генпрокуратура, зрозумівши, що твердження про отримання багатомільярдного доходу і заподіянні відповідного збитку державі необгрунтовано, переформулювати звинувачення, в результаті чого шести фігурантам справи ставиться в провину отримання доходу в розмірі 163 млн рублів і заподіяння державі збитків лише на 32 млн рублів . У жовтні 2007 року суд почав розглядати їх кримінальну справу. Тим часом ще в липні 2007 року Ігор Ліншіц перерахував цю суму до держбюджету. До платіжним дорученням він доклав лист, в якому вказав, що не вважає себе винним і просить не розцінювати платіж як визнання провини.