Про знаменитості
Михайло Михайлович Лобанов: біографія
День народження 19 березня 1901
радянський військовий інженер, одна з ключових фігур у становленні та розвитку радіолокації в СРСР, заступник військового міністра, генерал-лейтенант інженерно-технічної служби
Біографія
Народився 19 березня 1901 р. в селі Мотовилову Арзамаського району Нижегородської області в сім'ї волосного писаря.
Після закінчення сільської школи і Арзамаського Вищого початкового училища поступає у технічне училище . З 1919 р. - в Червоній Армії. Після Громадянської війни продовжив навчання в 4-й Казанської військово-інженерній школі комскладу РСЧА, за фахом радіоелектромеханіка.
З 1923 по 1926 рр.. служив у Києві в 6-му окремому батальйоні радіотелеграфне.
Вищу освіту здобув, закінчивши в 1930 р. військове відділення Ленінградського електротехнічного інституту. Два роки служив на випробувальному полігоні Військово-технічного управління РСЧА, за засобів виявлення літаків для військ ППО.
Подальша служба нерозривно пов'язана із завданням розвитку радіолокації.
М. М. Лобанов один з перших приходить до висновку про необхідність переходу від акустичних та оптичних засобів до радіолокаційним.
З призначенням у 1932 р. у ГАУ (Головне артилерійське управління) він прикладає всі сили і енергію до досягнення поставленої мети . Проводить переговори з науковими установами та промисловістю, результатом яких є укладення в 1933 р. договорів з ЦРЛ та ЛЕФІ. У січні 1934 р. Центральної радіолабораторії в Ленінграді був проведений перший успішний досвід з виявлення літака відбитими дециметровими хвилями. За свідченням академіка Ю. Б. Кобзарева, М. М. Лобанов був першим, хто переконав промисловість зайнятися проблемою радіолокації. За його участю за час служби в ГАУ у якості начальника одного з управлінь (до 1949 р.) були розроблені, випробувані й прийняті на озброєння 10 РЛС (радіолокаційних станцій): СОН-2а, П-3, П-3а, «МІСТ» , П-8, СОН-4, снаря-1, АРСОМ-1, П-15 і П-50. Багато хто з його підлеглих офіцерів за виконану роботу були нагороджені Державними преміями СРСР.
На початку Великої Вітчизняної війни вніс пропозицію про термінове створення радіолокаційного заводу-інституту, і за участь в його організації в 1942 р. і у пуску РЛС СОН-2а був нагороджений першим орденом Червоної Зірки. Вніс пропозицію в ЦК ВКП (б) і став одним з ініціаторів заснування Ради з радіолокації при ГКО, що зіграв ключову роль у становленні радіолокації в роки війни.
У військах ППО і на 1-му Білоруському фронті аж до Берлінської операції М. М. Лобанов здійснював перевірку боєздатності радіолокаційної техніки, з досвіду бойових дій і аналізу зарубіжного зенітного озброєння робив висновки щодо вдосконалення РЛС.
Для успішної реалізації нової системи М. М. Лобанов запропонував комплексний метод розвитку зенітного озброєння, при якому за всі елементи зенітної батареї, від снарядів до засобів зв'язку, відповідав єдиний головний постачальник - Наркомат озброєння.
У 1944 р. М. М. Лобанов отримав військове звання генерал-майор інженерно-артилерійської служби. У 1945 р. став членом КПРС.
Велике практичне значення для тактико-технічного вдосконалення РЛС мали пропозиції М. М. Лобанова про застосування антенних пристроїв з плоскими (віяловими) діаграмами спрямованості (1938 р.) і про збільшення висоти підйому антен (1947 р.). У результаті науково-технічних і організаційних заходів була досягнута 100% надійність виявлення літаків незалежно від швидкості і висоти їх польоту, значно збільшена дальність виявлення і точність пеленгування літаків.
Очолюване ним управління ГАУ домоглося великих успіхів у постановці завдання завадостійкості РЛС всіх тактичних призначень і її промисловому рішенням.
У 1949 р. М. М. Лобанов був призначений заступником військового міністра і начальником 5-го Головного управління збройних сил, відповідав за розвиток радіолокаційної техніки і оснащення нею армії і флоту. Розроблена під його керівництвом комплексна система оснащення і озброєння всіх видів і родів військ радіолокаційними засобами, а також їх табелізація визначили на ряд років масштаби розгортання радіолокаційної промисловості.
У 1954 р. йому було присвоєно звання генерал-лейтенант ІТС.
М. М. Лобанов був ініціатором створення декількох вищих військово-інженерних навчальних закладів або радіотехнічних відділень в них з метою виховання висококваліфікованих кадрів для збройних сил, зокрема, Харківської військової інженерної радіотехнічної академії ППО ім. Л. А. Говорова.
Будучи з 1961 р. в запасі, М. М. Лобанов написав 4 книги з історії вітчизняної радіолокації і ряд статей.
