Логінов, Михайло Миколайович: биография

Шлях до вершини

У 1931 році директором заводу був призначений Іларіон Аветовіч Мірзаханов, завдяки якому завод N8 перетворився на лідера радянської артилерійської промисловості в довоєнні 1930-і роки. За рішенням Мірзаханова Логінов після повернення з ЛМІ був призначений начальником конструкторського бюро цеху. Протягом 1931-1937 років Логінов також обіймав посади начальника бюро якості та начальника філії заводського КБ.

У цей період Логінов отримав квартиру в Калінінському, в будинку, де згодом жили всі директори і головні конструктори заводу N8 і його наступників (м. Корольов Московської обл., вул. Карла Лібкнехта, буд.4).

Основним напрямком діяльності Логінова в цей період стала мала зенітна артилерія, яка цілком була відсутня в той час в РСЧА.

У 1935 році на стрільбах у Підмосков'ї Логінову з підтримкою конструкторів інших артилерійських заводів вдалося довести вищому керівництву країни (І. В. Сталіну, К. Є. Ворошилову та Г. К. Орджонікідзе) неспроможність ідеї універсалізму в артилерії і необхідність її спеціалізації з бойового призначенню.

Рішення, прийняті на даній нараді, призвели до поглиблення спеціалізації заводу N8 на зенітної і морської артилерії. Великий обсяг робіт було виконано з модернізації 76-мм зенітної гармати зразка 1931 року в області повної заміни лафета, часткової зміни конструкції ствола і механізації установки дистанційної трубки в снаряді.

Головний конструктор заводу N8 ім. Калініна

У 1937 році І. А. Мірзаханов, бачачи талант Логінова, призначив його керівником усіх конструкторських робіт заводу. Своїм заступником Логінов призначив молодшого Лева Абрамовича Локтєва, який зайняв посаду Головного конструктора після смерті Логінова в 1940 році. У довоєнні роки Локтєв активно допомагав Логінову у конструкторській роботі, а також вів свої власні проекти по розробці нових видів озброєнь у рамках загальної програми заводу.

Відразу після призначення на посаду керівника КБ завод, Логінов впровадив свої власні методи проектування знарядь і впровадження їх у виробництво. Головним принципом була нероздільність КБ від виробничих цехів. Після того, як знаряддя було розроблено в кресленнях, його безпосередні розробники, Головний конструктор, його заступник і помічники, приходили в цехи і від початку до кінця контролювали процес складання того чи іншого зразка військової техніки. Особливо підкреслював Логінов освітній аспект подібного методу - навіть не здобули вищої профільної освіти співробітники заводу за рік освоювали основи артилерійської справи і вже були здатні давати власні поради по конструкції гармат. Саме цей метод призвів до постійно збільшується швидкості появи нових зразків артилерії, розроблених в КБ заводу N 8, протягом 1937-1940 років.

За численні зразки артилерії, створені протягом тільки одного року, Михайло Миколайович Логінов був у 1937 році нагороджений орденом Червоної Зірки.

Серед розробок цього року 45-мм протитанкова гармата зразка 1937 року, найпоширеніше протитанкова гармата в перший рік Великої Вітчизняної війни, заміненої згодом більш пізніми розробками Василя Грабина. Дана гармата, що отримала також назву артилерійського комплексу 53-До стала єдиною протитанковою гарматою Логінова - в надії, що інші заводи будуть мати такі ж високі темпи розробки і виробництва протитанкових гармат, І. А. Мірзаханов і М. М. Логінов відмовилися від подальшого проектування даного виду знарядь і зосередилися лише на зенітної і морської артилерії, ранні зразки якої якщо й існували, то вже були абсолютно непридатні для боротьби з новими зразками зарубіжної військової техніки. Однак ці надії не виправдалися - жоден завод не спроектував і не налагодив виробництво більш ефективного знаряддя. У результаті майже до самого кінця 1942 року 45-мм гармата була практично єдиним засобом артилерії РККА для боротьби з бронетехнікою противника.