Симон Антуан Жан Люілье: біографія

Біографія

Народився в сім'ї французького гугенота-ювеліра, вимушеного покинути батьківщину з-за релігійних переслідувань. У 1691 році родина оселилася в Женеві. Симон показав блискучі успіхи ще в школі і продовжив вивчення математики в Академії Кальвіна під керівництвом Луї Бертрана. Після закінчення Академії Люілье два роки займався приватними уроками, потім (1775) виграв конкурс на право написати підручник математики для Військової академії Варшави. Підручник отримав високу оцінку польського міністра освіти, і Люілье був запрошений на посаду викладача до польського міста Пулави. Там він провів 11 років (1777-1788). Потім він викладав у Тюбінгені, а в 1795 році повернувся в рідну Женеву і працював там професором Женевського університету аж до відставки в 1823 році. Був обраний ректором Женевської академії

У рік приїзду до Швейцарії (1795) Люілье одружився з Марі Картьє (Marie Cartier), у них народилися син і дочка.

У мемуарі«M?moire sur la poly?drom?trie»(1812) Люілье дав узагальнення Ейлера для багатогранників з наскрізними отворами. У наші дні ця робота розглядається як важливий топологічний результат. Багато уваги приділяв сферичної геометрії та тригонометрії, встановивши ряд теорем, аналогічних теорем планіметрії.

У книзі «Полігонометрія» (1789) Люілье узагальнив тригонометричні співвідношення для трикутників, давши їх аналоги для довільних багатокутників, включаючи просторові. У роботах на цю тему Люілье привів основну теорему полігонометрії:площа кожної грані багатогранника дорівнює сумі добутків площ решти граней на косинуси кутів, утворених ними з першої гранню.

Серйозний внесок вніс Люілье в актуальну тоді проблему обгрунтування аналізу, що викликала нескінченні суперечки про те, що розуміти під «нескінченно малими». У 1784 році Берлінська академія наук з ініціативи Лагранжа оголосила конкурс, у формулюванні умов якого визнавалося, що поняття «нескінченно малої» суперечливо, і пропонувалося роз'яснити, з якої причини це суперечливе поняття допомогло отримати безліч справжніх і плідних результатів. На конкурс була представлена ??21 робота, переміг і був премійований мемуар Люілье під назвою «Елементарна виклад почав вищих числень» (фр.Exposition ?l?mentaire des calculs des principes sup?rieurs). У цій роботі Люілье по суті дає попередній начерк фундаментального підходу, пізніше реалізованого Коші: обгрунтування аналізу за допомогою строго побудованої теорії меж. Тут же Люілье вперше пропонує і використовує символ межіlim, що швидко став загальновживаним.

У 1795 році Люілье випустив доповнене латинське видання свого мемуара з підстав аналізу. Хоча обгрунтування, дане Люілье, було ще надзвичайно обмеженим і не містило повної теорії меж, це був важливий крок у правильному напрямку.

Люілье написав також кілька навчальних посібників з різних розділів математики, які користувалися великим успіхом.

Комментарии

Сайт: Википедия