Про знаменитості
Зенти Маурін: біографія
15 грудня 1897 - 25 квітня 1978
латвійська письменниця, есеїст, достоевед, філософ і перекладачка
Біографія
Народилася Зенти в сім'ї лікаря Роберта Маурін і його дружини, піаністки Меланії Маурін. Дитинство провела в Гробиня. У п'ять років Зенти Маурін захворіла на поліомієліт, і все життя була прикутих до інвалідного візка, борючись зі страшною фізичним болем. Закінчила лієпайський Руську гімназію (1913-1915). У 1921 Зенти Маурін вступає на філософський відділ Латвійського університету, а через два роки переходить на відділ балтійської філології. Учитель Ризького педагогічного інституту і лектор Латвійського національного університету в Ризі. З 1949 по 1963 рік доцент Уппсальского університету. Кінець життя провела на півдні Німеччини, у містечку Бад-Кроцінген, де і була похована на місцевому цвинтарі.
Роботи
Перша літературна публікація в журналі «Libausche Zeitung» - переклад Яніса Акуратера ( J. Akur?ters) оповідання «Mana vism???» на німецьку мову (1919). Всього в Латвії Зенти Маурін до 1944 року опублікувала 19 творів: монографій з Райніс, Достоєвським, Данте та ін, роман «Життя в поїзді» («Dz?ves vilcien?») (1941), численні розповіді в періодичних виданнях, переклади та ін твори. У період вигнання було опубліковано 20 робіт латиською мовою і 27 на німецькій мові, а також переклади на італійську, англійську, російську, шведську, голландська, фінська і датський мови. За своє життя прочитала близько 600 публічних лекцій в Латвії, Німеччини, Швеції, Фінляндії, Австрії та Франції.
На німецькому опубліковані наступні роботи Маурін:
- T?lais brauciens(Die weite Fahrt) (автобіографія)
- Dostojevskis(Dostojewskij) (біографія)
- Sirds moza?ka( Mosaik des Herzens) (есе)
- S?kum? bija prieks(Im Anfang war die Freude) (оповідання)
- M?l?t? dz?ve - dz?vot? dz?ve(Geliebtes Leben - gelebtes Leben) (есе)
- Krievu rakstnieku portreti(Portr?ts russischer Schriftsteller) (есе)
Нагороди
- 1977 - Почесний громадянин Бад-Кроцінгена
- 1968 - 1 ступеня«За заслуги»(Bundesverdienstkreuz)
- 1971 - Премія німецького фонду імені Конрада Аденауера (Konrad Adenauer--Preis der Deutschlandstiftung)
- 1965 - Почесний член Академії Ельзас ( Франція)