Ясір Арафат: биография

До кінця 1960-х ФАТХ, що влився до складу ООП, зайняв у ній центральне місце, і на Палестинському національному конгресі в Каїрі 3 лютого 1969. Арафат був обраний лідером ООП, змінивши Ахмеда Шукейрі. Двома роками пізніше Арафат став головнокомандувачем силами Палестинської революції, а в 1973 році очолив політичний комітет ООП.

Саме в ці роки він починає вибудовувати структуру, згодом довела свою ефективність. Арафат створює як «військове», так і «політичне» крило організації. Відтепер ізраїльтяни формально мають справу з політиками, лідерами національно-визвольного руху, які борються за свободу і незалежність свого народу.

Після подій «чорного вересня» 1970 року, коли його люди невдало спробували змістити йорданського короля Хусейна, Арафат перебрався до Лівану. До цього часу він починає співпрацювати з радянськими спецслужбами. ООП отримує фінансову та військову підтримку СРСР, бойовиків навчають військовій справі інструктори зі спецслужб країн Організації Варшавського договору, тут же їх забезпечують підробленими документами і лікують поранених бійців у закритих медичних установах. На гроші СРСР, а пізніше і розбагатілої Саудівської Аравії Арафат створює в Південному Лівані «держава в державі».

На думку журналіста Гінодмана:

Йорданія

Йорданський період життя Ясіра Арафата тривав три роки. За цей час палестинці перетворили королівство в свій головний плацдарм, звідки регулярно завдавали ударів по Ізраїлю. Аеропорт Аммана регулярно брав авіалайнери, які палестинці викрадали з міжнародних авіаліній, що формувало образ Йорданії як розсадника тероризму

Спроби короля Хусейна усмирити палестинців успіху не мали. Головним козирем Ясіра Арафата були кілька сотень тисяч біженців, які знайшли притулок в Йорданії, яких він у разі чого погрожував озброїти і кинути проти королівської армії. Табори біженців, контрольовані збройними палестинськими загонами, перетворилися на свого роду держава всередині держави. Палестинці захопили кілька стратегічних пунктів.

У червні 1970 року протистояння йорданських влади з палестинцями і спроби роззброїти палестинську міліцію переросли у збройний конфлікт.

Уряди інших арабських країн намагалися знайти мирне вирішення конфлікту, але безперервні дії палестинських бойовиків на йорданської території (такі , як знищення трьох авіалайнерів, викрадених з міжнародних авіаліній, які знаходилися у пустелі на південь від Аммана) змусили йорданські власті піти на крайні репресивні заходи. 16 вересня король Хусейн оголосив у країні військовий стан. У той же день Арафат став головнокомандувачем «Армією визволення Палестини», військового крила ООП. Почалася громадянська війна, в ході якої ООП активно підтримала Сирія, яка надіслала до Йорданії 200 танків. США і Ізраїль також були готові вступити в конфлікт між йорданської армією і палестинцями: США направили в Східне Середземномор'я свій Шостий флот, а Ізраїль був готовий надати військову допомогу Йорданії. До 24 вересня регулярна армія Йорданії взяла верх над ООП, в ході зіткнень загинуло близько 5 тис. бойовиків. Арафат змушений був тікати до Лівану. Йорданський король став після цих подій особистим ворогом Арафата.

Арафат і палестинський терор в 70-80-х роках

Протягом півтора десятиліть Ясір Арафат віддавав накази, в результаті виконання яких загинули тисячі людей. Всього за 30 років у період з 1964 по 1994 рік від рук палестинських терористів, в тому числі і не пов'язаних з ООП, загинуло 866 ізраїльтян. Бойовики ООП і не підконтрольних їй угруповань захоплювали в Ізраїлі рейсові автобуси та школи, підривали бомби на площах і в установах, полювали за ізраїльтянами і співчуваючими їм по всьому світу, викрадали літаки, брали заручників.