Наши проекты:

Про знаменитості

Костянтин Степанович Мельников: биография


Поряд з проектуванням Мельников ще з 1920-х років займався і педагогічною діяльністю, зокрема, викладав у московському Вхутемас (1921-1925) і ВХУТЕИНа (1927-1929). При цьому проявив себе як прихильник авангардистського «вільного» підходу до архітектури.

Навесні 1949 року Мельников отримав призначення на архітектурну кафедру Саратовського автодорожнього інституту, де пропрацював в цілому близько двох років спочатку старшим викладачем, потім виконуючим обов'язки професора . У саратовський період життя К. С. Мельников бере участь у низці конкурсів, серед яких проект інтер'єру Центрального універмагу м. Саратова (було здійснено з деякими відхиленнями), проект реконструкції площі ім. Кірова в Саратові, проект планування та забудови селища В'язівка ??Саратовської області. У цей же період за проектом К. С. Мельникова і скульптора С. Д. Шапошникова в с. Іскорость (нині м. Коростень Житомирської області Україна) споруджується пам'ятник двічі Герою Радянського Союзу С. А. Козаку. Пам'ятник Козаку є останнім реалізованим проектом К. С. Мельникова і єдиним твором архітектора, що знаходяться за межами території Росії.

У 1951 році Мельников був переведений до Московського інженерно-будівельний інститут ім. Куйбишева (МІБІ), де він викладав спочатку на кафедрі архітектури, а потім нарисної геометрії та графіки. У кінці 1952 року Мельников був затверджений у званні професора. Одним з учнів К. Мельникова в період його викладання в МІСД був А. Мітта, що став згодом відомим російським режисером. У 1954 році Мельников бере участь у двох відкритих конкурсах - на монумент на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією в Москві і на Пантеон видатних діячів держави. Це був період, коли тенденції неокадемізма в радянській архітектурі досягли апогею, і обидва проекти Мельникова залишилися практично непоміченими.

У 1958 році К. С. Мельников перейшов з МІСД у Всесоюзний заочний інженерно-будівельний інститут (ВЗІСІ), де пропрацював до останніх днів, викладаючи архітектурне проектування, нарисну геометрію і графіку. У тому ж році архітектор бере участь у відкритому конкурсі на проект Палацу Рад у Москві. Проект Мельникова викликав в архітектурних колах різкий протест - інерція ставлення до нього як до формалісти ще не була подолана.

n
n

Просторово працює конструкція - залізобетонний каркас - використана тут для створення надуманою , абстрагованої від практичних потреб форми<...>Формалізм проявився тут не тільки у перебільшенні ролі символу в архітектурі, але й у характері використання досягнень сучасної будівельної техніки

n
n

У 1965 році Мельникову без захисту дисертації присвоюється вчений ступінь доктора архітектури, а в 1972 році - почесне звання заслуженого архітектора РРФСР. Дослідник творчої спадщини Мельникова С. О. Хан-Магомедов, який робив доповідь про творчість архітектора на засіданні Вченої ради ВЗІСІ, на якому розглядалося питання про присвоєння Костянтину Степановичу наукового ступеня, так згадує про цю подію:

n
n

Для більшості присутніх майже все, що я говорив, було новим і неочікуваним. За їхніх обличчях було видно, що вони здивовані і навіть збентежені. Вони якось по-новому розглядали сидить осторонь Костянтина Степановича, який зовні нічим не показував свого хвилювання<...>

n
n

На початку 1970-х років здоров'я Мельникова поступово погіршується. Восени 1974 року у нього настає загострення тривав багато років захворювання - хронічного лімфолейкозу. 28 листопада 1974 Костянтин Степанович Мельников помер в Москві на 85-му році життя і був похований на Введенському кладовищі (29 уч.). Урна і могила архітектора віднесена до пам'ятників історії народів Російської Федерації. Поряд з К. С. Мельниковим похована його дружина, Ганна Гаврилівна, і син, художник В. К. Мельников.