Менгісту Хайле Маріам: биография

Війна за Огаден

Скориставшись тим, що Ефіопія була ослаблена внутрішньополітичними конфліктами та наслідками терору, президент Сомалі Мухаммед Сіад Барре вирішив відкинути від Ефіопії провінцію Огаден, населену переважно етнічним Сомалі. 24 липня 1977 сомалійська армія без оголошення війни при підтримці повстанців Огадена вторглася на територію сусідньої держави. У ході успішних боїв сомалійським повстанцям за підтримки сомалійської армії вдалося захопити ряд великих поселень в Огадене. Менгісту Хайле Маріам активно включився у війну. Він оголосив загальну мобілізацію, в результаті якої ефіопська армія виросла від 10 000 до 300 000 чоловік. Залишення позицій без наказу стало вважатися зрадою; мали місце показові розстріли дезертирів. Наприклад, за особистим наказом Менгісту були розстріляні командир і політкоміссар піхотної дивізії за несанкціонований відхід. Проте тільки цим ефіопський лідер не обмежився. Менгісту Хайле Маріам часто виїжджав на фронт, щоб підбадьорити солдатів і підняти бойовий дух армії. До осені армія Сомалі контролювала весь південний і центральний Огаден. Важкі бої розгорнулися на підступах до Харер і Джіджіге. Менгісту навіть з'явився в Джіджіге, щоб надихнути її захисників, але варто було йому покинути місто, як осаджена Джіджіга впала. Тоді Менгісту Хайле Маріам звернувся до СРСР з проханням про допомогу.

Москва опинилася в непростій ситуації, оскільки Ефіопія і Сомалі були країнами з соціалістичною орієнтацією. Радянський Союз зробив ставку на Ефіопію і припинив військові поставки Сомалі. У відповідь Могадішо денонсував «Договір про дружбу і співробітництво» і вигнав усіх радянських фахівців з країни, розірвавши при цьому дипломатичні відносини з СРСР і Кубою. Після цього в Ефіопію хлинув потік військової допомоги від країн соціалістичного табору; до країни прибули кубинські підрозділи, а також добровольців із Південного Ємену. Укомплектована радянської бойової технікою і підтримувана кубинськими частинами, ефіопська армія незабаром перейшла в контрнаступ і до березня 1978 року вибила сомалійців з країни.

Громадянська війна

Однією з проблем, з якими зіткнувся Менгісту Хайле Маріам, був ерітрейські сепаратизм. В Еритреї, з 1952 року перебувала у складі Ефіопії на правах автономії, діяли щонайменше дві повстанські організації, що ведуть збройну боротьбу проти центрального ефіопського уряду. У результаті суперництва між ними до початку 1980-х років бойові дії за відділення від Ефіопії продовжував лише Народний фронт визволення Еритреї. У 1975 році невеликі збройні інциденти в Еритреї переросли в широкомасштабну війну, яка поставила під загрозу існування військового режиму. Боротьба з ерітрейські повстанцями утруднялася тим, що з другої половини 1970-х років в Ефіопії з'явилися й інші осередки напруженості. У 1975 році в провінції Тиграй був створений Народний фронт звільнення Тиграя (НФОТ), незабаром почав партизанську війну. Метою цього повстання було встановлення в країні «більш демократичного» уряду і видворення з території Ефіопії всіх іноземних баз. Крім них на боротьбу з Аддіс-Абебою встали Визвольний Фронт Оромо (ФОО), Національно-визвольний фронт Огадена (НОФО) і Визвольний фронт Афар (ВФА), які взяли курс на боротьбу за незалежність однойменних провінцій.

На початку 1978 ефіопська армія перейшла в контрнаступ і вибила сомалійську армію з Огадена, після чого Менгісту кинув всі сили проти еритрейців. У травні він направив в цей регіон 20 тисяч солдатів і наказав захопити столицю провінції - Асмар. До листопада упав головний гарнізон повсталих, місто Керен, але йому так і не вдалося покінчити з останніми раз і назавжди. Тоді Менгісту Хайле Маріам почав жорстоку війну проти руху за незалежність Еритреї, відмовляючись вести переговори з її жителями на тій підставі, що будь-яка поступка їм могла спричинити за собою розчленовування Ефіопії. За деякими даними, тільки в 1978-1980 роках загинуло 80 000 еритрейців. Війна набула максимальної інтенсивності в першій половині 1980-х, коли ефіопська армія зробила чергові великі наступальні операції в провінції. У лютому 1982 року Менгісту особисто очолив військову операцію проти ерітрейські повстанців під кодовою назвою «Червона зірка», що закінчилася невдачею. Незважаючи на значну військову підтримку з боку СРСР та інших країн соціалістичного блоку, знищити сепаратистів не вдавалося. Війна перейшла на позиційну фазу, а з 1988 року прийняла вкрай несприятливий для країни характер.