Про знаменитості
Олексій Федорович Арбузов: біографія
російський генерал, учасник воєн проти Наполеона, командир лейб-гвардії Павловського полку
Походив з дворян Смоленської губернії, народився в 1792 р.
Закінчивши курс в 2-му кадетському корпусі, Арбузов в 1810 р. вступив на службу підпоручиком по армії і в тому ж році переведений у лейб- гвардії Єгерський полк, з яким брав участь у військових діях Вітчизняної війни та закордонних походів 1813-1814 рр.. За відмінності, надані в битвах при Бородіно, Люцені, Кульме та Лейпцигу, мав ордени: св. Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість», св. Володимира 4-го ступеня з бантом, св. Анни 2-го ступеня, алмазні прикраси до останнього ордену, прусський залізний хрест і орден «За відзнаку» (Pour le m? Rite).
Подальша мирна служба Арбузова висунула його, як відмінного на ті часи стройового офіцера «фронтовика», і в березні 1825 р., в чині полковника, Арбузов отримав у командування лейб-гвардії Павловський полк. 14 грудня того ж року Арбузов звернув на себе особливу увагу імператора Миколи I тим, що ввірений йому полк не примкнув до бунтівників і тим, що, склавши з вільних від наряду людей, зведений батальйон, за власною ініціативою привів його до Государя, на площу Зимового палацу і прийняв з ним діяльну участь у приборканні бунту. На наступний же день після цього він був наданий флігель-ад'ютантом, а в наступному році в генерал-майори. Командуючи полком майже 11 років, він зробив його зразковим із стройової підготовки, виявляючи в той же час надзвичайну дбайливість про солдата в його побуті. Арбузов брав участь зі своїм полком у турецькому поході 1828 р., де за відзнаку при облозі фортеці Варни був нагороджений орденом св. Анни 1-го ступеня, і при приборканні польського заколоту 1831 р., отримавши за участь у штурмі Варшави імператорську корону до ордена св. Анни 1-го ступеня і орден св. Георгія 4-го ступеня № 4551 (16 грудня 1831 р.).
1 січня 1834 відбулося призначення Арбузова командиром 4-й лейб-гвардії піхотної бригади з залишенням командиром полку; рік по тому він був проведений в генерал-лейтенанти, переміщений на ту ж посаду в 3-ю піхотну гвардійську бригаду. У 1837 р. Арбузов отримав у командування 3-ю гвардійську піхотну дивізію; в 1841 р. переміщений на ту ж посаду в 1-у гвардійську піхотну дивізію, а в 1842 р. призначений командувачем всій піхотою окремого гвардійського корпусу. 1 січня 1844 Арбузов призначений генерал-ад'ютантом і визначено складатися при особі цесаревича Олександра Миколайовича.
У 1849 р. Арбузов призначений командувачем запасними батальйонами гвардійського корпусу, а в 1851 р. проведений в генерали від інфантерії і призначений інспектором запасних гвардійських, резервних і запасних гренадерських батальйонів, із залишенням на колишній посаді, а також членом Комітету про поранених (Олександрівський комітет про поранених). Коли в 1853 р. виявилася велика розтрата сум комітету директором його канцелярії Політковським і всі члени комітету були притягнуті до відповідальності, Арбузов був також відданий верховному військово-кримінального суду і, по Найвищої конфірмації його вироку, був позбавлений генерал-Ад'ютантська звання.
У 1854 р. Арбузов призначений командувачем військами, що залишилися від походу в Санкт-Петербурзі та його околицях. У 1858 р. звільнений у безстрокову відпустку, із залишенням за гвардійської піхоті.
Помер в 1861 р. Його син, Дмитро, був командиром Тобольського піхотного полку.
Джерела
- Гоувальт. Історія лейб-гвардії Павловського полку. СПб., 1852.
- Російський біографічний словник: У 25 т. / під спостереженням А. А. Половцова. 1896-1918.
- Військова енциклопедія / За ред. В. Ф. Новицького та ін - СПб.: Т-во І. В. Ситіна, 1911-1915. - Т. 3.
