Едуард Петрович Менетрие: биография

У Петербурзі роботу куратора Менетріе почав з повної реорганізації наявних колекцій. До його надходження в Кунсткамеру спосіб постановки колекції комах був абсолютно ненауковим. Їх виставляли в ящиках зі скляними кришками, групуючи таким чином, щоб у центрі поміщалося яке-небудь велике і красиве комаха - метелик чи жук, навколо якого по радіусах і, по можливості, симетрично розташовувались найрізноманітніші види. У центру кожен радіус починався дрібних комах, за яким до периферії йшли все більш і більш великі, так що ящик заповнювався цілком. При такій постановці не могло бути й мови про науковому значенні колекції, в якій навіть загони були перемішані самим вигадливим образом - за естетичними уявленнями укладача таких ящиків. Етикеток з визначеннями комах не було, зазвичай відсутні і дані про їх походження.

Менетріе розділив колекцію по загонах, визначив, що було можливо, і розмістив в систематичному порядку. Більшу частину матеріалу, що не має етикеток та постраждалу від шкідників, плісняви ??та пилу довелося просто викинути.

Коли в 1832 р. був офіційно відкритий Зоологічний музей Академії наук, Менетріе призначили охоронцем його ентомологічних колекцій. На цій посаді він залишався до кінця життя. Основою нової колекції Зоомузея послужили екземпляри, зібрані Менетріе в Бразилії та на Кавказі, далі - багата колекція Гуммеля, що складалася майже виключно з комах Петербурзької губернії, і невеликі, але цікаві матеріали з околиць Іркутська.

Жити і працювати Менетріе було нелегко. Платня зростало повільніше, ніж вартість життя; утримувати сім'ю в Петербурзі на ці гроші було майже неможливо. Менетріе прірабативал, даючи уроки природознавства в Смольному інституті шляхетних дівчат і в інших навчальних закладах. У 1855 р. його обрали членом-кореспондентом Академії наук, але тоді це не давало ніяких матеріальних переваг. У музеї він не мав навіть препаратора, а в 30-х-50-х роках туди надходили великі зоологічні матеріали з різних частин Російської імперії аж до Російської Америки, і був налагоджений обмін колекціями з зарубіжними музеями. Постійно не вистачало шаф і ящиків. У таких складних умовах Менетріе встиг зробити дуже багато, перш за все по жукам і метеликів. Він вивчав фауни Європейської Росії і Сибіру; опублікував одну з перших робіт з фауни Казахстану, на підставі зборів відомого мандрівника Г. С. Кареліна (прадіда поета О. Блока по бабусі). Він обробив збори А. Лемана, лікаря і натураліста, який відвідав в складі російського посольства тоді майже невивчені Хіву і Бухару і помер на зворотному шляху з Середньої Азії. Тим самим закладалися основи знань з ентомофауни цих областей і створювалися колекції, на яких спочивали ці знання.

Щоб в якійсь мірі справлятися з величезним обсягом технічної роботи та встигати вести дослідження, Менетріе став вдаватися до допомоги невеликого гуртка петербурзьких ентомологів-аматорів (перш за все колекціонерів метеликів і жуків). Вони препарували і етикетувати вступників комах, а за це отримували для своїх колекцій дублетні примірники. Поступово виявилися тіньові сторони цієї діяльності - деякі любителі почали зловживати довірою Менетріе. Особливо негативну роль з початку 50-х років став грати В. І. Мочульський.

Цей дуже енергійна людина, полковник Генерального штабу, власник величезної колекції і автор численних робіт по систематиці жуків, а почасти й інших комах, запропонував Менетріе визначати і приводити в порядок колекцію жуків. Після цього він почав розпоряджатися в колекції музею як у своїй власній. Нерідко він ніс додому цілі посилки з знову які надійшли матеріалами, брав собі найбільш цікаві екземпляри, використовував дублети для обміну і лише залишки повертав до музею. За його прикладом і деякі інші колекціонери почали надходити так само з перетинчастокрилих, клопами та іншими групами.

Сам Менетріе в кінці життя займався головним чином метеликами, які тому збереглися в Музеї краще, ніж інші загони комах. Коли на початку 1861 р. він помер, то його наступника А. Ф. Моравіц та директору Музею Ф. Ф. Брандту коштувало великих зусиль навести порядок в колекції і регламентувати для сторонніх доступ і роботу з нею. Відносини З Мочульським були повністю перервані. Він перевіз свою колекцію до Москви; після його смерті вона надійшла в Зоологічний музей Московського університету.