Дмитро Сергійович Мережковський: биография

Мережковський і Гіппіус стали ініціаторами створення, а потім і активними учасниками літературно-філософського товариства «Зелена лампа» (1927-1939); останнє зародилося взимку 1925 як «літературні недільники», але був став одним із центрів інтелектуального життя російського Парижа. Стенографічні звіти перших п'яти зборів друкувалися в журналі «Новий Корабель», заснованому З. Гіппіус, який проіснував близько двох років (1927-1928).

Революційні потрясіння Росії (як зазначає О. Волкогонова) зміцнили віру Мережковського у всесвітнє призначення його батьківщини. Росія, на думку письменника, повинна була почати «порятунок» інших народів, всього людства. «Ми втратили все, крім нашої всемирности», - писав він у щоденнику. Про російській діаспорі Мережковський відгукувався так: "Ми - втілена критика Росії, як би від неї відійшла думка і совість, суд над нею, справжньою, і пророцтво про неї, майбутньої».

При цьому Мережковський болісно переживали свою відчуженість від батьківщини. Характерний діалог подружжя записала Ніна Берберова:

n

«Зіна, що тобі дорожче: Росія без волі або свобода без Росії?» - Вона думала хвилину. - «Свобода без Росії ... І тому я тут, а не там». - «Я теж тут, а не там, тому що Росія без свободи для мене неможлива. Але ... »- І він замислювався, ні на кого не дивлячись. «... На що мені, власне, потрібна свобода, якщо немає Росії? Що мені без Росії робити з цією свободою? »- М. Берберова,« Курсив мій ».

n

У вересні 1928 року Мережковський взяли участь у Першому з'їзді російських письменників-емігрантів, організованому в Белграді королем Югославії Олександром I Карагеоргієвичів. Тоді ж сербський монарх нагородив письменника орденом Святого Савви першого ступеня за заслуги перед культурою. Мережковський і Гіппіус виступили з публічними лекціями, організованими Югославської академією, після чого при Сербської академії наук стала видаватися «Російська бібліотека», до якої увійшли твори Буніна, Мережковського, Гіппіус, Купріна, Ремізова, Шмельова, Бальмонта, Сєверяніна.

У 1932 почалися затримки з виплатами допомог російським письменникам-емігрантам від Чехії, Сербії та Франції. Матеріальне становище Мережковський погіршився («Ми зубожіли до повної неможливості», - писала Гіппіус Амфітеатрова). У травні 1932 року Мережковський з дружиною вирушили у Флоренцію за запрошенням товариства «Alta Cultura» та клубу Леонардо да Вінчі. Лекції письменника про великого художника пройшли з величезним успіхом, високі оцінки вони отримали в пресі (La Nazione, 1917 і 20 травня). 16 травня під палаці Строцці було дано обід на честь Мережковського. Повернувшись до Парижа, подружжя, однак, знову занурилися в що стала звичною бідність, тягар якої виявилося посиленно сплеском антиросійських настроїв, що виникла після вбивства письменником П. Горгуловим французького президента П. Думьера^{: 424}.

Вкрай невдалою в фінансовому плані виявилася зроблена в 1933 році Мережковським серія лекцій у Страсбурзі та Відні; їх антрепренер зник з виторгом; довелося тішитися (за словами Гіппіус) лише великою кількістю «банкетів і автографів». У 1934 році колишній президент Франції Р. Думерг утворив уряд «Національної єдності»; Мережковським це здалося початком «нової соціалістичної революції» у Франції. Після того, як на чолі його став соціаліст Л. Блюм, Мережковський, Бунін і інших «праві» російських емігранти сприйняли це як знак близької катастрофи. Подружжя на запрошення Б. Муссоліні приїхали до Італії і провели тут три роки, часом повертаючись до Парижа, де Мережковський став на деякий час паризьким редактором тижневика «Меч» (варшавським його співредактором був Філософів)^{: 425}.