Про знаменитості
Месропа Маштоца: біографія
лінгвіст, творець вірменської та грузинського алфавіту, просвітитель, місіонер, перекладач Біблії, основоположник національної школи й педагогічної думки, представник патристики, теолог, перший документально засвідчений винахідник системи письма, святий Вірменської Апостольської та Вірменської Католицької Церкви
Біографія
Ранні роки. При дворі царя
Месроп Маштоц народився на початку 360-рр. в селі Хацик, в сім'ї напіввільного селянина Вардана. Провінція Тарон, звідки походив Маштоц, була одним з культурних центрів тодішньої Вірменії, відомої своїм архаїчним, традиційним населенням. Походить, імовірно з бідної сім'ї, Маштоц одержав освіту, на початку 370 - мм. в одній з Месроп Вірменії. Окрім рідної вірменського володів грецькою, сирійським і перську мови. Початкова грецька освіта Маштоца була не найвища для свого часу: він умів читати цією мовою по складах, але перською й сирійською розмовляв чудово. Переїхавши у Вагаршапат, після 385 року прослужив якийсь час при дворі вірменського царя Хосрова III в період азарапетства нікого Араван. Був на військовій службі, маючи, мабуть, військовий ступінь. Служив також переписувачем і секретарем у царській канцелярії. Там же він уперше глибоко вивчав богослужбові писання. Роки придворної служби зіграли найважливішу роль у формуванні його подальших релігійних і політичних поглядів. У 392-393 рр.., Будучи придворним службовцем, остаточно приймає християнство.
Чернецтво
У 395-396 роках покинув царський двір, прийняв чернецтво і став проповідником Євангелія серед вірменських язичників. Незабаром із групою подвижників переїжджає в містечко Ротастак (область Голтн) поблизу Нахічевані, де починає перші проповіді. Протягом наступних років Голтн, поряд з Вагаршапатом, продовжував залишатися основним центром його діяльності, куди він періодично повертався.
Маштоц усно перекладав для людей Біблію, доступну лише на далекій народу грецькій та ассирійській мовами.
n«Однак під час свого проповідництва блаженний Месроп зазнавав чимало труднощів, бо він був одночасно й читцем, і перекладачем. Якщо ж читав хто-небудь інший, а його при цьому не було, то народ нічого не розумів за відсутністю перекладача ».
n
У цей період своєї діяльності він вів у основному пустельницьке життя. Після 387 року більша частина Вірменії опинилася під владою Персії, і грецькі школи були закриті, країна переживала глибоку політичну й культурну кризу.
Язичницька релігія пожвавилася при ослабленні Вірменського царства. Порятунок розпадається вірменської держави Маштоц бачив тільки в зміцненні християнської віри серед усього вірменського народу. Національний алфавіт повинен був стати засобом розвитку вірменської ранньофеодальної культури, тим самим, засобом збереження політичної, релігійної та культурної самобутності вірменського народу.
Поширення християнства спонукало Месропа Маштоца почати роботу зі створення вірменського алфавіту для перекладу Біблії та богослужбових книг . Перші спроби Маштоц почав, коли тільки став проповідувати наприкінці 390-х у Голтні і Сюніку, де його підтримували місцеві князі. Маштоц звернувся до католикоса щодо створення алфавіту вірменської мови. У столиці Вагаршапаті його задум зустрів підтримку з боку Саака Партева, який також мав схожу ідею. Разом з Католикосом вони приступають до пошуків підходящого алфавіту для перекладу богослужбових книг.
Вагаршапатський збори
З метою створення вірменського алфавіту був скликаний спеціальний церковний собор. У Вагаршапатський синод прибувають всі єпископи вірменської церкви. Синод був скликаний з ініціативи Маштоца, однак роль вірменського католикоса в ньому була досить значима. Ця подія стала не тільки знаком офіційної підтримки Месропа Маштоца з боку церкви, але також проявом позиції держави стосовно загальнодержавного питання. Незважаючи на те, що до цього часу питання створення національного алфавіту й перекладу Біблії давно назріло, проте саме Вагаршапатський синод став початком процесу його створення. Він практично був офіційним рішенням церкви про необхідність винаходу алфавіту й перекладу богослужбових книг, скасування в країні сирійської, парфянської й грецької писемності тим самим також позбавлення від деякого впливу грецької і сірійської церкви. Імовірно в ньому брали участь не тільки духовні діячі, але також і світські. Цар Врамшапух, повернувшись у той час із Месопотамії, був сповіщений про «Розпити й пошуки й багатьох труднощів»Месропа Маштоца й католикоса. Підтримавши цю ініціативу, він сповіщає про існування в Месопотамії древнього вірменського алфавіту. Питання споконвічно не носило характер тільки церковної або релігійної реформи, усвідомлювалося його загальнонаціональне політичне значення.
