Зигмунд Могулеско: биография

У наступні роки він також написав музику до п'єс Гольдфадена «Бен-Амі, або син мого народу» (Бен-Амі, ОДЕР ЗУН фун майн фолк, 1907), Латайнера «Єврейське серце» (Дос ідиші hарц, 1908), Аншл Шора «Перше кохання» (Ді ерште лібе, 1909), поставленим у театрі Thalia. Низка пісень і композицій, спочатку написаних для цих постановок, незабаром придбали власне життя, поклавши початок сучасної єврейської естраді. Тільки з 1895 року на них стало поширюватися авторське право (копірайт), тоді як багато складені раніше пісні поширювалися вільно і перетворилися в народні ще за життя автора. Найвідомішою з написаних ним пісень стала «Хусн-кале, мазлтов!» (Вітаємо молодят) з оперети «Квітка» (Блімеле), широко виконується до цього дня. Могулеско і сам часто виступав з бенефісу і програмами єврейських пісень власного твору на підмостках різних єврейських театрів, швидко забудував Другу авеню.

У середині 1890-х років Файнман з Кесслером відокремилися і створили власну трупу Thalia Theatre, Мойше Фінкель заснував National Theater, спеціально для якого привіз в Нью-Йорк знаменитого згодом Бориса Томашевського. У 1898 році Могулеско виступав у створеному Фінкелем єврейському театрі на Арч стріт у Філадельфії (The Arch Street Theater). Файнман проте продовжував писати як для власної трупи, так і для Румунського оперного театру, де іноді грав разом зі своєю дружиною актрисою Діною (Дайне) Файнман. Після відділення, а потім і від'їзду Файнманов до Лондона в 1906 році, Могулеско вимушено почав писати оперети для своєї трупи сам. Так з'явилися «Кіндер, Кіндер» (Діти, діти, 1903), «Дос пекеле» (Баул, 1904), «Ді шейне Мірьом» (Красуня Марія, 1906), «Блімеле» (Блюмочка, або квітка, 1909), «Хусн-кале» (Молодята, 1909).

Європейські гастролі

Після тривалих гастролей у Лондоні і в Галичині, в червні 1906 року Могулеско з тріумфом повернувся до Бухареста з новими постановками п'єс Шомера (Шайкевич) «Емігрантн» (Емігранти) , Якова Гордіна «Дер умбакантер» (Невідомий), Корнблата «Екл-балтаксе» (фінінспектор Екл) і «Дос гройсе Глік» (Велике щастя), Ернеста Йоселовіча «Голем». Після багаторічної перерви трупа знову розташувалася в «Жігніце», тепер називається «Театр Лейбліха».

Останні роки

Після повернення до Нью-Йорк в 1908 році був режисером і грав у Thalia Theatre Кесслера («Єврейське серце» -Дос ідиші hарцЛатайнера з музикою Могулеско, дебют - 9 жовтня 1909 року), в наступному році - в Національному театрі (National Theater, тепер - після трагічної смерті Мойше Фінкеля - під керівництвом вже відомого Бориса Томашевського, 1858-1939). Зіграв роль Тойве Авьойні - вірного товариша єврейського епікурейця I століття н. е.. Еліша бен Абуйя в однойменній п'єсі Якова Гордіна «Еліша, син Абуйі», відродженої Яковом Адлером в 1911 році. У ці роки Могулеско страждав на рак горла і грати, а особливо співати, йому ставало все важче.

Могулеско помер у Нью-Йорку в 1914 році. Некролог, опублікований в газеті Нью-Йорк Таймс закінчувався словами: «Ніколи ще не доводилося бачити серед англомовної публіки стільки жалю про смерть єврейського актора, цілком присвятив життя своєї професії».