Наши проекты:

Про знаменитості

Річард Джеймс Мулкахі: біографія


Річард Джеймс Мулкахі біографія, фото, розповіді - ірландський політик і військовий

ірландський політик і військовий

Рання життя

Річард Мулкахі народився 10 травня 1886 в місті Уотерфорде на півдні Ірландії. Освіту він здобув у школі Християнських братів в гордій Терлзе графства Тіпперері, де його батько працював на пошті. Річард пішов по стопах батька і також став поштовим службовцям, працюючи в інженерному департаменті. Працюючи, він часто переводився з місце на місце і встиг послужити в таких місцях як Терлз, Бантрі, Уексфорд і Дублін. Паралельно зі службою він брав активну участь у різноманітних організаціях ірландських націоналістів таких як Ірландські волонтери, Ірландське Республіканське Братство і гельська ліга. У ході Пасхального повстання Мулкахі бився під командуванням Томаса Еша в Ешборн, графство Міт. Батальйон де він служив діяв досить вдало, проте підкоряючись наказу Патріка Пірса вони склали зброю через 24 години після розгрому повстання. Мулкахі був заарештований і деякий час утримувався в таборі для інтернованих в Уельсі до свого визволення 24 грудня 1916 року.

Війна за незалежність і громадянська війна

Після звільнення Мулкахі негайно прилучився до республіканського руху і завдяки своїм організаційним здібностям та досвіду незабаром став командиром Дублінської бригади ІРА. У 1918 він був обраний в ірландський парламент та в новоствореному уряді Ірландської Республіки став заступником міністра оборони (обидва цих органи не були визнані британським правтіельством легітимними). Крім того, в 1919 він став командувачем ІРА з особового складу, і займав цю посаду аж до закінчення війни за незалежність. Мулкахі нарівні з Майклом Коллінзом був відповідальний за планування більшості операцій ІРА спрямованих проти британських військ. Тоді ж у 1919 він одружився з Марі Жозефіні Райан сестрі відомого ірландського політика Джеймса Райана. У 1922 Мулкахі підтримав Коллінза і англо-ірландське угоду, що стало причиною громадянської війни. Він залишив свій пост в ІРА і перейшов в Національну Армію. Після смерті Коллінза саме Мулкахі став головнокомандувачем проурядових сил. На цій посаді йому довелося мати справу з партизанською війною яку розв'язала ІРА після своєї поразки в Манстер. Мулкахі був прихильником вкрай жорсткої лінії щодо партизанів, і саме він віддав наказ згідно з яким будь-який захоплений зі зброєю в руках бойовик ІРА міг бути страчений (таким чином у ході війни було страчено 77 осіб). Крім того саме він був автором ідеї страти ув'язнених опозиціонерів у відповідь на вбивства чиновників Ірландської Вільної держави з боку ІРА. З січня по березень 1924 Мулкахі виконував обов'язки міністра оборони проте був відправлений у відставку через гострої критики обрушилася за його політику у сфері так званих «армійських бунтів» - акцій протесту демобілізованих після громадянської війни солдатів і офіцерів Національної Армії. У 1927 він знову увійшов в уряд, але на цей раз у статусі міністра охорони здоров'я.

Післявоєнна політична діяльність

Мулкахі двічі (у 1921 і 1922) обирався депутатом Дойла (нижня палата ірландського парламенту) від Північно-західного виборчого округу в Дубліні. На виборах 1923 він знову пройшов в Дойл але на цей раз від північно-східного округу. Там же він чотири рази переобирався (у червні-вересні 1927 в 1932 і в 1933). На виборах 1937 він зазнав поразки, проте все ж таки зміг стати членом Сенату (верхня палата). У 1938 він знову потрапив у Дойл а в 1943 - в Сенат. Після відставки в 1944 Вільяма Косгрейва з посади голови другої за величиною партії Ірландії Фіне Гел Мулкахі очолив партію залишаючись членом Сенату. Тим часом фракцію Фіне Гел в Дойлі очолив Томас О'Хіггінс, проте в 1944 Мулкахі замінив його, будучи новообраним в нижню палату. Перед ні постало завдання відродження Фіне Гел яка залишалася після своєї поразки на виборах 1932. На чергових виборах Мулкахі, намагаючись відновити партію, виставив від Фіне Гел 13 молодих раніше невідомих кандидатів. 4 з них пройшли до парламенту. Крім того він, зневажаючи кабінетну роботу, активно працював з виборцями, роз'їжджаючи по країні на мотоциклі. У результаті Фіне Гел знову зазнала поразки, однак перемога Фіанна Файл вже не була настільки явною. Вже в 1948 вона була відтіснена партійної коаліцією з п'яти партій основу якої складали Фіне Гел і лейбористи. Мулкахі грав важливу роль у створенні цього альянсу, проте для деяких учасників коаліції, які мали сильні зв'язки з республіканським рухом (таких як Шон Макбрайд) постать Мулкахі в якості нового прем'єр-міністра була неприйнятною через його ролі у громадянській війні. У підсумку йому довелося поступитися цю посаду більш нейтрального Джону Костелло, задовольнившись портфелем міністра освіти, який залишався у нього до 1951 року. У 1954 після чергових виборів до влади знову прийшов коаліційний уряд, в якому він знову став міністром освіти. До жовтня 1959 Мулкахі залишався лідером Фіне Гел і лише в 1960 оголосив про намір піти на спокій. 16 грудня 1971 він помер у Дубліні.

Комментарии

Сайт: Википедия