Наши проекты:

Про знаменитості

Кіт [1] Джон Мун: биография


На дебютному альбомі The WhoMy GenerationКіт записав дуже потужні і важкі для ранньої рок-музики барабанні партії. Як зазначав рецензент Allmusic, «Кіт Мун грав на ударних з блискавичною атакою, нещадно-мистецьки протягом усього альбому» (англ.Keith Moon attacks the drums with a lightning, ruthless finesse throughout). Кіт не тільки виконав в альбомі барабанні партії; він став співавтором інструментальної композиції «The Ox», по суті - імпровізації. Втім, за книгою Тоні Флетчера, ця пісня грунтувалася на ідеях «Waikiki Run», композиції The Surfaris, хіба що мелодії було надано більш зловісний характер. Критики відзначили в «The Ox" гітарні фідбек, пауер-акорди і безупинний характер гри барабанщика. На цьому альбомі Кіт Мун відступив від стандартів, граючи безупинний барабанні партії.

Наступний альбом групи,A Quick One, в порівнянні з дебютом, відрізнявся більш ліричним і спокійним звучанням, проте ударні звучать тут все так само несамовито - особливо в композиціях «I Need You» і «A Quick One While He's Away». На альбомі учасники групи за задумом менеджера Кріса Стампа (англ.Chris Stamp) розділили між собою авторські обов'язки: всі написали по кілька пісень, і тільки Роджер - одну. Внесок Кіта становили «I Need You» (робоча назва - «I Need You (Like I Need A Hole In The Head)») та інструментальна композиція «Cobwebs and Strange» (спочатку - «Showbiz Sonata»), написана немов би «в докір »The Beatles, які, як він вважав, говорили на якомусь секретному мовою за його спиною. Хоч сам Мун і заперечував, що вокальна партія у пісні імітувала Джона Леннона, Ентвістл стверджував, що фактично справа йшла саме таким чином.

В альбоміThe Who Sell Outбарабанні партії були витримані в різних стилях, від спокійного блюзу до загрозливого року. Таке розмаїття було зумовлено тим обставиною, що альбом був витриманий у жанрі психоделічного року. На бонусному диску перевидання (Deluxe Edition) тихі, легкі ударні партії змінюються фірмовим маніакальним стилем Муна. У перевиданий варіант платівки була включена і пісня Кіта «Girl's Eyes», що залишилася «за бортом» під час запису і складанні альбому.

На першої повноцінної рок-опері групи Кіт не проявив себе на авторському терені (виняток склали бонус-треки, що увійшли до делюкс-перевидання), але Таунсенд віддав йому як авторство композиції «Tommy's Holiday Camp», так і право на вокал в ній на живих виступах. Альбом, відразу ж чудово прийнятий критикою, через якийсь час був визнаний шедевром. Проте критики, не вдаючись у подробиці, що стосувалися внеску окремих учасників колективу, автором альбому вважали Піта Таунсенда. Згідно рецензії на Sputnikmusic.com,Tommyвідрізняється від більш ранніх альбоми групи тим, що він «жорсткіше і електрічнее» (англ.volatile and electric) - за рахунок переважання партій електрогітар Таунсенда. Тут же зазначається, що Кіт Мун як ударник, «можливо, виявляв зайве буйство і грав навмання, але його талант барабанщика зустрінутий був чудово, і, відверто кажучи, вражає уяву» (англ.it might be a little unruly and random , but his talent on drums is very well received and quite frankly, awesome).

У виданому слідом концертному альбомі групиLive at Leedsмайстерність Кіта проявилося повною мірою , так що, реліз в якійсь мірі виправив для нього положення, що склалося післяTommy. Альбом нині вважається найкращим живим альбомом. Портал Allmusic навіть порівняв звучання альбому зі звучанням Led Zeppelin. Кіт проявив свою агресивну манеру гри більш явно, ніж на студійних записах. Також критики відзначали гру Кіта на відеозаписі живого виступу The Who «The Who at Kilburn: 1977», що вийшла в 2008 році. Цікаво, що на всіх живих виступах групи Кіт часто дивився на Піта Таунсенда, орієнтуючи ключові моменти своїх партій - на гітарні. Однак, незважаючи на буйство ігри, вся ударна установка була в нього під контролем.