Наши проекты:

Про знаменитості

Нахімов, Акім Миколайович: біографія


Нахімов, Акім Миколайович біографія, фото, розповіді - російська український поет, сатирик, драматург
08 вересня 1782 - 18 липня 1814

російська український поет, сатирик, драматург

«Дворянін' Слобідсько-Української Губернїі і Кандідат' Імператорської Харьковскаго Університету» А. М. Нахімов був сином небагатого поміщика. Його предки прибули на Слобожанщину в середині XVIII століття. Двоє з них вже в 1767 р. числилися в списку дворян Охтирської провінції як власники кріпаків: комісар Микола Нахімов мав 30 душ, а його брат «сотник і директор» Семен Нахімов - 25. У 1785 р. у спільному володінні братів перебувало сільце Поповка (недалеко від нинішнього села Мерла), де мешкало 20 душ. Ймовірно, тут і народився в сім'ї поручика Миколи Нахімова син Акім. Незабаром в руки його батька перейшли всі володіння родичів на Богодухівщині. На початку XIX століття у нього вже більше 3500 десятин землі. У селі Шейчіне, населення якого за два десятиліття зросла майже в 13 разів, було вже більше 150 чоловік, «котрі зажітком посередні». Тут був побудований дерев'яний панський будинок, винокурний завод, на якому вироблялося 2000 відер горілки на рік, водяний млин і просорушка. Серед вільної природи і пройшли дитячі роки хлопчика. Потім він виховувався в благородному Московського університету пансіоні. Ще в отрочному віці були відзначені його відмінні дарування і успіхи, особливо в словесності; вже тоді були надруковані деякі його переклади. Деякий час він перебував на службі, але скоро вийшов у відставку. У 24 роки вступив до Харківського університету (за словесного факультету), ніж багатьох здивував. З віком і пізнанням світу посилювався у нього порив до занять словесністю навіть до пристрасті; перебування ж в університеті склало той період, коли він написав більшість своїх творів. У 1808 р. він закінчив університет і отримав звання кандидата, написавши з цього приводу вірш, сповнене щирого гумору:

... Петліц' сїянїем' сребрістим' озарен',
Стою на ступені високої Кандидата !
nі слава ос?нів' мене своїм крилом',
nс посмішкою кажет' вс?м' друкарський мій Діплом' !..

Здається, природа влила в душу його особливе почуття огиди до всього несправедливого та смішним; то і інше завжди вражало його враженнями своїми до нестями. Поет миттєво відгукувався на злободенні теми:

Франт причесаному ? la coq.

С'забавним' встр?тілся цього дні я д?тіной.
За диво можна було б показувати його:
nП?тушїй гребінь у нього
nна голов? ослячої.

Коли вийшов указ про іспити при університетах на цивільні чини, він написав свою знамениту сатиру «Елегія», прославившую ім'я автора не тільки в Харкові, але й далеко за його межами. Її переписували, читали, вчили напам'ять усі знали толк в гострому слові. Пародіюючи стиль високої лірики, поет починає так:

восплач Канцеляріст', Повитчік', Секретар,
надсмотрщік' голосити і вся приказно тварюка!
NЛаніти в'прикрощі чорнилом натріть
nі в'перси пір'ям одна одну поб'єте.
NО скільки ви за гр?хі покарані долею!
nЗрят' хмару страшну палати над собою,
nКоторой молнїя грозіт' нам' просв?щеньем' ...

Коли при Харківському університеті було відкрито курси для чиновників, Якима Миколайовича запросили читати на них курс словесності (російська мова та граматику). Для проведення занять він спеціально підбирав такий матеріал, який би змушував його чиновних учнів, які звикли глумитися над простолюдином і вимагати хабарі, задуматися над своїм становищем, пробуджував заснулу совість. Так, його підопічним доводилося записувати на дошці його вірш «Похвала гусячому перу», що закінчується словами: «Подьячїе главу пред гусем' приклоніть!». Або велів відмінювати дієслова «брати» і «дерти», що відразу ж викликало відповідні асоціації.

Комментарии