Олександр Дмитрович Нечволодов: біографія

Біографія

Олександр Дмитрович Нечволодов походить з сім'ї військових - його батько генерал-майор Дмитро Іванович Нечволодов брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр..

Закінчив 2-у Санкт -Петербурзьку військову гімназію і Миколаївську Академію Генерального штабу (по першому розряду).

Учасник Російсько-японської війни

Займався організацією таємної розвідки в штабі Маньчжурської армії.

Незважаючи на свою ненависть до масонів і банкірів-євреям у грудні 1906 року А.Д. Нечволодов відмовився від пропозиції чорносотенців зайняти місце почесного голови «Союзу російського народу». Побутовий антисемітизм викликав презирство у утвореного офіцера.

Учасник Першої світової війни

З 26 травня 1915 був генерал-лейтенантом Генерального штабу. Бойовий генерал, кавалер Ордена Святого Георгія 4-го ступеня, що заслужив його в бою, командуючи бригадою.

Слідом за зреченням Миколи II, А.Д. Нечволодов був усунутий від командування 19-ї піхотної дивізії тимчасовим урядом Росії.

В еміграції

В еміграції О. Д. Нечволодов жив і працював у Парижі в газеті «Лібр пароль» і видавництві «Геть зло!». Вивчав зв'язку зарубіжних масонів і банкірів-євреїв з революційним рухом в Росії. Зокрема досліджував діяльність банкіра Якоба Шиффа.

У цей період А.Д. Нечволодов взяв участь у першому перекладі на французьку мову «Сіонських протоколів».

До кінця життя А.Д. Нечволодов приходить до висновку що міжнародний банківський капітал не має релігійної чи національного забарвлення.

На Бернському процесі 1930-х років у справі про «Сіонських протоколах» А.Д. Нечволодов виступає негласним експертом з боку захисту.

Похований на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Погляди А. Д. Нечволодова на золотий стандарт і внутрішні положення Російської Імперії

У своєму аналітичному огляді фінасового положення Російської імперії «Від розорення - до достатку» А. Д. Нечволодов зокрема пише:

n

З зіставлення кількості грошових знаків в Імперії, з величиною державної заборгованості та державної розписом на 1906 рік - ми бачимо: а) Всіх грошей у Росії майже в п'ять разів менше, ніж одних тільки державних та гарантованих урядом боргів. б) Усі кількість грошей в Росії не вистачає навіть для виконання однієї тільки державного розпису видатків на 1906 рік.

N

Такі способи поліпшення фінансового стану імперії як іноземні інвестиції й експорт промислової продукції А. Д. Нечволодов відкидає.

n

Залучення іноземних капіталів до Держави зводиться: до експлуатації цими капіталами вітчизняних багатств і робочих рук країни, а потім і вивезення за кордон золота, придбаного в країні за продаж продуктів виробництва. При цьому, загальний добробут місцевості, де виникають великі капіталістичні виробництва, обов'язково знижується, за законами, виведеним Генрі Джоржем в його «Прогресі і бідності».
N. .............. ...
nВопрос про збільшення припливу золота в нашу країну шляхом завоювання нових ринків для нашої нещодавно народилася, мануфактурної промисловості, явно недоречний, на увазі дитячого її стану порівняно з потужними її суперницями англійської, німецької, французької та Сполучених Штатів.

n

Також О. Д. Нечволодов констатує проблеми з призовом до армії:

n

Звіти Військового Міністерства про щорічному виконанні призову дають вражаючу картину поступового виродження нашого, колись найсильнішого в Європі народу.

n

Джерело всіх цих бід А. Д. Нечволодов бачить у золотому стандарті та міжнародної валютної торгівлі, що знаходиться в руках масонів і банкірів-євреїв:

n

... єдине можливе напрям нашої подальшої державного життя, щоб тимчасово утримати у себе наші золоті гроші, це йти до ще більшого руйнування, і йти при цьому нестримно все в більшу і більшу кабалу до власникам золота. Власниками ж цього золота є міжнародні торговці грошима, королі біржі: мм. Ротшильди, Карнеджі, Мендельсон, Монтефіоре, Блехредер, Стерн, Фильд, Гальба, Фульда, Епштейн, Опенгеймер, Леві, Штерн, Кон, Фульда, Поляков, Малкліель та ін

n

Рішення економічних і фінансових проблем Російської Імперії представлет А. Д. Нечволодова так:

n

... розумна грошова система повинна бути заснована на наступному: діяння і встановлення грошових знаків, становить виняткову прерогативу держави, так як знаки ці служать для виробництва в ньому операції обміну і випускаються в тій кількості, яка необхідна для країни, а тому повинні виготовлятися з такого товару, який аж ніяк державі не доводилося б брати в борг, та ще й у добавок на невимовно важких умовах. На практиці - це зводиться до паперових грошей, невимовним на золото.

N

Таким чином О. Д. Нечволодов різко критикував грошову реформу, проведену в Російській імперії в 1897 році за пропозицією міністра фінансів С. Ю. Вітте, хоча ім'я міністра ніде і не згадував.

Праці

• Російські грошіСанкт-Петербург. 1907
• Від розорення - до достаткуДрукарня штабу військ Гвардії і Петербурзького військового округу. Санкт-Петербург. 1906
• A. Netchvolodow фр.L 'Empereur Nicolas II et les Juifs, essais sur la r?volution russe dans ses rapports avec l ' activit? universelle du juda?sme contemporain.(Імператор Микола II і євреї. Нарис про російську революцію і її зв'язках зі всесвітньої діяльністю сучасного іудаїзму) 406 pages Paris 1924 ASIN B001D7RNEA
• 1813. Нарис явищ війни в поданні полководця, за листами Наполеона за літо і осінь 1813
• Сказання про Руську землюТт. 1 Тт. 1-4

Комментарии

Сайт: Википедия