Пол Ньюман: біографія

Біографія

1925-1958

Пол Ньюман народився 26 січня 1925 року в Клівленді, Огайо. Батько Артур Самуїл Ньюман - єврей, мати Терезія Фецкова - словачка з села Пташине (нині Район Гуменне, Словаччина). Служив на флоті, після війни успадкував від батька невеликий магазин спортивних товарів. Розпродавши майно, вступив у 1947 році в Йельську школу акторської майстерності. Виконав свої перші ролі в телесеріалах (c 1952 по 1958) і на Бродвеї.

Перша велика роль Ньюмана - в історичному фільмі «Срібна чаша» (1954) - була зустрінута критиками, а сам актор згодом назвав цей фільм найгіршим з усіх, знятих у п'ятдесяті роки. Визнання прийшло в 1956 році, коли він виконав роль боксера Рокі Граціано в фільмі «Хтось на небесах любить мене». Багато порівнювали молодого актора з передчасно загиблим Джеймсом Діном.

Зйомки наступної картини Ньюмана - «Довге спекотне літо» - супроводжувалось романом з акторкою Джоан Вудвард, яка незадовго до цього отримала «Оскар» за кращу жіночу роль. Вони одружились і з тих пір почали багато зніматись вдвох. Тим часом роль Ньюмана в «Довгому спекотному літі» була відмічена призом Каннського кінофестивалю.

1958-1967

У 1958 році на екрани Америки виходить «Кішка на розпеченому даху», екранізація п'єси Теннессі Вільямса. За цей фільм актор та його партнерша - Елізабет Тейлор - були висунуті на «Оскар». Хоч він не отримав премію, Ньюману вдалося закріпити свій успіх у публіки, зіграв в фільмах «З тераси» та «Вихід». Багато критиків відзначали, як вдало підбирав він свої ролі. Великим успіхом користувалися і наступні роботи Ньюмана - в кримінальній драмі «Шахрай» та вестерні «Хад», за який він знову був номінований на «Оскар».

У 1960-і роки Ньюман використав свій зірковий статус для ведення агітації за програму Демократичної партії, спрямовану на пом'якшення расових протиріч в Америці, і в результаті попав в скандально відомий список двадцяти персональних ворогів президента Ніксона. У цей час він знімався трохи рідше, присвячуючи свій час захопленню автоперегонами. У 1962 році він знову знявся в екранізації п'єси Теннессі Вільямса («Солодкоголосий птах юності»), а в 1966 році з успіхом зіграв у Альфреда Хічкока в «Розірване завісі». Тоді ж поставив для своєї дружини фільм «Речел Речел», який приніс у його скарбничку нагород «Золотий глобус» за режисуру.

1967-2008

Зігравши в бойовику «Холоднокровний Люк» (1967), Ньюман заробив четверту номінацію на «Оскар». Два роки опісля він знявся разом з Робертом Редфордом у самому касовому вестерні в історії кіно - «Бутч Кессіді та Санденс Кід". Через чотири роки він і Редфорд знову об'єднали зусилля, цього разу на зйомках фільму «Афера», який при врученні «Оскарів» визнали кращим фільмом року. Тоді ж актор заснував разом з Барбра Стрейзанд особливу студію, яка була покликана відстоювати інтереси акторів, а не товстосумів.

Протягом наступних двох десятиліть Ньюман продовжував невтомно працювати. Середина 1970-х ознаменувалася для нього співпрацею з режисером Джоном Х'юстоном. Після того, як наркотики забрали життя його сина, Ньюман став займатись активно благочинністю, витративши на ці цілі більше 200 мільйонів доларів. У 1986 році з шостої спроби виграв «Оскар» за кращу чоловічу роль (у фільмі Мартіна Скорсезе «Колір грошей»). За рік до цього Американська академія кіномистецтва вже вручила йому почесну нагороду за видатні кінодосягнення.

Комментарии