Теодор Оберлендер: биография

У 1948 році вступив у Вільну демократичну партію Баварії. У 1950 році став одним із засновників Союзу вигнаних і безправних (СІБ) і був обраний керівником його баварського відділення. З 1951 року входив до керівництва партії (в 1952 році перейменованої в Общегерманский блок / Союз вигнаних і безправних), а в 1954-55 році був її головою.

У 1950-53 роках був одним з представників СІБ в баварському ландтазі. З 3 січня 1951 до 24 лютого 1953 обіймав посаду статс-секретаря у справах біженців в баварському Міністерстві внутрішніх справ.

Федеральний політик

У 1953 році пройшов у бундестаг по баварському списку ПРО / СІБ.

20 жовтня 1953 федеральний канцлер Конрад Аденауер призначив Оберлендера міністром у справах біженців. 1 лютого 1954 міністерство було перейменовано в міністерство у справах біженців, переселенців і жертв війни.

12 липня 1955 так звана група Крафта - Оберлендера оголосила про вихід з фракції ПРО / СІБ. 15 липня група вступила у фракцію ХДС / ХСС в якості спостерігачів. У 1956 році члени групи вступили в ХДС, і 20 березня офіційно стали членами її фракції.

На федеральних виборах 1957 року був обраний депутатом бундестагу від ХДС з хільдесхаймскому виборчому округу.

Відставка

Зважаючи на неодноразові заяв про причетність Оберлендера до військових злочинів, громадський тиск на нього неухильно зростала.

29 квітня 1960 за розстріл кількох тисяч євреїв і поляків у Львові він був заочно засуджений східнонімецьким судом до довічного ув'язнення.

Оберлендер написав Аденауеру заяву про відставку, але той відхилив його. Проте 4 травня, після того, як фракція СДПН зажадала створити парламентську комісію для розслідування справи Оберлендера, він знову подав прохання про відставку, яка цього разу була прийнята.

Подальша життя

На виборах 1961 Оберлендер був включений до списку кандидатів ХДС в Нижній Саксонії, але зазнав поразки. Проте 9 травня 1963 року, через тиждень після смерті депутата Елізабет Фітье, Оберлендер зайняв її крісло в бундестазі і залишався там до чергових виборів 1965 року.

У 1962 року звинувачувався радянською владою у вбивстві Степана Бандери на противагу відбувається суду над Богданом Сташинським.

У 70-х роках брав участь у роботі Товариства вільної публіцистики та Асоціації німців за кордоном. У 1981 році був одним з підписали Гейдельберзький маніфест, спрямований проти подальшої імміграції у ФРН.

У 1986 році був нагороджений баварським орденом «За заслуги».

28 листопада 1993 берлінський суд скасував вирок Верховного Суду НДР від 29 квітня 1960 року по формальних підставах.

У 1996 році проти Оберлендера було порушено нову кримінальну справу, в якому він звинувачувався у вбивстві цивільної особи в Кисловодську у 1942 році. Сам Оберлендер називав ці звинувачення «радянської брехнею».

Є батьком професора історії Ервіна Оберлендера і дідом професора Крістіана Оберлендера.

Публікації

• Bayern und sein Fl?chtlingsproblem, M?nchen 1953. - Die ?berwindung der deutschen Not, Darmstadt 1954.
• Der Osten und die deutsche Wehrmacht: sechs Denkschriften aus den Jahren 1941-43 gegen die NS-Kolonialthese. Hrsg. von der Zeitgeschichtlichen Forschungsstelle Ingolstadt. Asendorf, Mut-Verlag. 144 S. In: Zeitgeschichtliche Bibliothek; Bd. 2. ISBN 3-89182-026-7
• Die agrarische ?berbev?lkerung Polens, Berlin 1935.
• Das Weltfl?chtlingsproblem: Ein Vortrag gehalten vor dem Rhein-Ruhr-Club am 8. Mai 1959. Sonderausg. des Arbeits-u. Sozialministers des Landes Nordrhein-Westfalen. Verleger, Bonn: Bundesministerium f. Vertriebene, Fl?chtlinge u. Kriegsgesch?digte. 1959.
• Die agrarische ?berbev?lkerung Ostmitteleuropas, in: Aubin, Hermann u. a. (Hrsg.): Deutsche Ostforschung. Ergebnisse und Aufgaben seit dem ersten Weltkrieg, Bd. 2 (Deutschland und der Osten. Quellen und Forschungen zur Geschichte ihrer Beziehungen, Bd. 21), Leipzig 1943, S. 416-427.

Сайт: Википедия