Герман Оберт: биография

5 липня 1918 Оберт одружується на своїй землячці Матільді Хіммель. Від цього шлюбу сталося четверо дітей.

Восени 1918 року він продовжив свою освіту в галузі медицини в Будапешті, при цьому демонструючи свої блискучі здібності в діагностиці. Потім він вивчав фізику в університетах Клаузенбурга і Мюнхена і в університеті Геттінгена в 1919 році (фізика, математика й астрономія). У 1920 році він проектує триступеневу ракету вагою 100 тонн.

У 1921 році він вивчав фізику і закінчив свою освіту в університеті Гейдельберга. При цьому він остаточно зміцнився в думці, що вийти в космос можна тільки на багатоступінчастої ракети на рідкому паливі і пише свою першу у світовій науці докторську дисертацію на тему міжпланетних польотів. А в січні 1921 року складає чотири своїх відомих тези. У цьому ж році його кваліфікаційна робота була відхилена.

У 1922-1922 роках він читає лекції з математики та фізики в навчальному центрі з підготовки вчительок в місті Шессбурге (Sch??burg - Sighisoara).

У травні 1923 року він здає держіспит в університеті Клаусенбурга (Klausenburg - Cluj-Napoca) на звання професора. У 1923-1924 роках він викладає математику і фізику в гімназії Шессбурга.

У 1925-1938 роках він - професор, викладає математику і фізику в Медіаше (Medias); тут він проводить в майстернях льотної школи свої експерименти.

Розвиток ідеї міжпланетних польотів

Приступаючи до роботи над космічної ракетою, Оберт, на відміну від авторів фантастичних проектів ракет, віддавав собі звіт в надзвичайній складності поставленого завдання і про безліч ще не вирішених інженерних і теоретичних проблем.

У червні 1923 року за свій рахунок Оберт видає книгу «Ракета для міжпланетного простору» (Die Rakete zu den Planetenr?umen "), перевидану пізніше в 1925, 1960, 1964 і 1984 роках. При цьому кожне видання узагальнювала новий досвід і тому було, по суті, новою книгою. Ця книга узагальнювала проведені ним раніше роботи і закінчувалася наступними тезами:

n

1 - При сучасному стані науки і техніки можливе створення апарату , який може вийти за межі земної атмосфери. 2 - Надалі зможуть подібні пристрої розвивати таку швидкість, що замість падіння на Землю увійдуть в міжпланетний простір, подолавши земне тяжіння. 3 - Є можливість створити такі пристрої, які зможуть виконати такі завдання, маючи на своєму борту людини, можливе без серйозного збитку його здоров'ю. 4 - За певних умов створення таких пристроїв зможе стати цілком доцільним. Такі умови можуть виникнути в найближчі десятиліття.

N

Ця робота стала першою у світовій науковій літературі, в якій обгрунтовувалася з необхідною точністю і повнотою можливість створення ракети на рідкому паливі. Відомий автор у галузі вивчення історії освоєння космосу Віллі Лей (Willi Ley) письменник і один з активних членів нещодавно створеної «Товариства міжпланетних повідомлень» («Verein f?r Raumschiffahrt»), в майбутньому відомий історик ракетної техніки та космонавтики, підкреслював, що в цій роботі Оберт окреслив практично вичерпний коло питань, які довелося пізніше вирішувати творцям реальної ракетної техніки.

У період часу з 1922 по 1928 рік Оберт переконався, що він не самотній. Ще в 1922 році він почав листуватися з Роберт Годдард (1882-1945), який прислав йому в подарунок з Америки свою книгу «Метод досягнення максимальної висоти» («A Method of Reaching Extreme Altitudes»). 16 березня 1926 в штаті Массачусетс вперше в світі успішно стартувала ракета його на рідкому паливі.

У 1924 році Оберт вперше дізнався про роботи К. Е. Ціолковського, який прислав йому в 1925 році свою книгу, перекладену на німецьку мову учнем Оберта Арзамановим (Arzamanoff)

У травні 1928 інженер Фріц фон Опель (Fritz von Opel) демонстрував свій ракетний автомобіль, зроблений ним у цілях реклами. Книга Оберта стимулювала зростання інтересу до проблеми освоєння космосу. Тільки в Німеччині до 1928 року на цю тему було опубліковано більше 80 книг. У радянській Росії ця тема також не залишилася без наслідків. Ще до початку Другої світової війни відомий популяризатор науки Перельман Я. І. опублікував свою відому книгу «Міжпланетні подорожі»