Герберт Ойленберг: біографія

Життя і творчість

Г. Ойленберг народився в сім'ї фабриканта, власника машинобудівного заводу в Мюльгейме-на-Рурі. Вивчав право в Берліні, Лейпцигу, Мюнхені та Бонні, з 1900 - доктор юриспруденції. Займаючись адвокатською практикою в Опладене і Кельні, він у той же час виявляє себе як талановитий поет і драматург. У 1903 році Ойленберг залишає роботу юриста, живе і працює в Берліні як драматург і вільний письменник. У 1905 він, разом з Густавом Ліндеманн і актрисою Луїзою Дюмон переселяється в Дюссельдорф, де відкриває створений ними Будинок театру. Тут він працює драматургом і сценаристом до 1909 року. У 1911 році письменник був звинувачений у поширенні творів непристойного змісту, проте судовий процес проти нього провалився. У 1913 він пише драму «Белінда», за яку був нагороджений шіллерівських премією.

У 1920-і роки Г. Ойленберг був одним з найбільш успішних драматургів Німеччини, п'єси його користувалися величезною популярністю на німецькій сцені. Г. Ойленберг - автор численних есе з різної тематики світу мистецтва, театру, літератури і музики, що публікуються в пресі Німеччини та Австрії. Займався також видавничою діяльністю. Був одним із засновників у 1919 році в Дюссельдорфі мистецького об'єднання Молодий Рейнланд.

У 1923 році письменник робить поїздки на Близький Схід, до Північної Африки і в США, виступає в Колумбійському університеті (перший німець після А. Ейнштейна) . У 1925-1926 виходять його «Вибрані твори». Г. Ойленберг підтримує дружні і творчі стосунки з письменниками та літературними критиками Томасом Манном, Германом Гессе, Стефаном Цвейг, Франком Ведекінда, Герхарт Гауптманом, Херватом Уолденом, Францем Верфеля; з художниками Ловіс Корінт, Отто Дікса і Максом пехштейн (всі троє писали його портрети ), з композитором Ріхардом Штраусом і з акторами Хайнцем Рюманом, Генріхом Георге і Паулем Вегенером.

Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів драми Г. Ойленберг були зняті з постановок у театрах, його книги більше не друкувалися . Письменник, що зарекомендував себе як пацифіст і гуманіст, піддавався нападкам і образам у фашистській пресі («Рудоволосий єврей»). Тільки великі та міцні зв'язки Г. Ойленберг у вищих культурних колах країни вберегли його від відправки у концтабір. У роки Другої світової війни письменник у дюссельдорфської газеті «Der Mittag» зрідка під різними псевдонімами друкує невеликі статті. У цей же час він пише кілька драматичних творів на злободенні політичні теми. Після закінчення війни письменник співпрацює з низкою газет. В 1948 році він, за свою біографію Генріха Гейне, нагороджуєтьсяпремією Генріха Гейне. У тому ж році стає почесним доктором мистецтв Боннського університету. У 1949 був нагороджений Національною премією НДР. Помер внаслідок нещасного випадку.

Нагороди

• 1912 премія фонду Петера-Вільгельма Мюллера
• 1949 Національна премія НДР
• 1913 Народна шіллерівських премія
• 1946 почесний громадянин Дюссельдорфа
• 1919 премія Віденського народного театру
• 1948 премія Генріха Гейне, Гамбург

Твори

• Heinrich Heine. Berlin 1947
• Der ?bergang. Eine Trag?die. M?nchen 1920
• Anna Walewska. Eine Trag?die in 5 Akten. Berlin 1899
• Freundesworte. In: Leo Statz:Der Sillbund. Drei Eulen, D?sseldorf 1946, S. 11-20 (Nachruf auf den von den Nazis ermordeten Statz)
• Das Ende der Marienburg. Ein Akt aus der Geschichte. Stuttgart 1918
• Das gr?ne Haus. Ein Schauspiel. Meiningen 1921
• Glaube, Liebe, Hoffnung. Berlin 1942
• Ausgew?hlte Werke in 5 B?nden. Band 1:Lyrische und dramatische Dichtungen, Band. 2:Dramen aus der Jugendzeit, Band 3:Dramen aus dem Mannesalter, Band 4:Schattenbilder und Lichtbilder, Band 5:Erz?hlende Werke. Stuttgart 1925
• Schubert und die Frauen. Drei Eulen Verlag D?sseldorf 1946
• Erscheinungen. Stuttgart 1923
• Ein halber Held. Trag?die in f?nf Aufz?gen. Leipzig 1903
• Anna Boleyn. Berlin 1920
• Gef?hrliche Liebschaft. D?sseldorf 1947
• Europa. Ein Hirtenst?ck aus der griechischen Sagenwelt (zwischen 1940 und 1944). D?sseldorf 1949
• Meister der Fr?he. D?sseldorf 1947
• M?ckentanz. Ein Spiel. Stuttgart 1922
• Um den Rhein. Berlin 1927
• Mein Leben f?r die B?hne. Berlin 1919
• B?hnenbilder. Berlin 1924
• Der Morgen nach Kunersdorf. Ein vaterl?ndisches St?ckchen. Leipzig 1914
• Kassandra. Ein Drama. Berlin 1903
• Wir Zugv?gel. Roman. Stuttgart 1923
• Nachsommer. Berlin 1942
• Ikarus und Daedalus. Ein Oratorium. Leipzig 1912
• Der M?ckentanz. Ein Spiel. Stuttgart 1922
• Neue Bilder. 1912
• Katinka die Fliege. Ein zeitgen?ssischer Roman. Leipzig 1911
• Deutsche Sonette. Leipzig 1910
• Du darfst ehebrechen! Eine moralische Geschichte. Allen guten Ehem?nnern gewidmet. Berlin 1909
• Das Marienbild. in:Neue deutsche Erz?hler. Band 1 (Max Brod u.a.) Paul Franke, Berlin o. J. (1930)
• Liebesgeschichten. Leipzig 1922
• Letzte Bilder. Berlin 1915
• Zeitwende. Ein Schauspiel in f?nf Akten. Leipzig 1914
• Schattenbilder und Lichtbilder. Stuttgart 1926
• Alles um Geld. Ein St?ck. Leipzig 1911
• Belinde. Ein Liebesst?ck in f?nf Aufz?gen. Leipzig 1913
• Der Frauentausch. Ein Spiel in f?nf Aufz?gen. Leipzig 1914
• Die Pr?-Raphaeliten. D?sseldorf 1946
• Ein rheinisches Dichterleben. Bonn & Berlin 1927
• Alles um Liebe. Eine Kom?die. Leipzig 1910
• Sonderbare Geschichten. Leipzig 1910
• Mensch und Meteor. Dresden 1925
• Der Bankrott Europas. Erz?hlungen aus unserer Zeit. 1919
• Die Familie Feuerbach. In Bildnissen. Stuttgart 1924
• Brief eines Vaters unserer Zeit. In:PAN. 1. Jahrgang, Nr. 11, 1. April 1911, S. 358-363
• Schattenbilder. Eine Fibel f?r Kulturbed?rftige in Deutschland. Berlin 1910
• M?nchhausen. Ein deutsches Schauspiel. Berlin 1900
• Leidenschaft. Trauerspiel in f?nf Aufz?gen. Leipzig 1901
• Die letzten Wittelsbacher. Wien 1929
• Die Windm?hle. Hamburg 1929
• So war mein Leben. D?sseldorf 1948
• Gl?ckliche Frauen. Hellerau 1929
• Die Kunst in unserer Zeit. Eine Trauerrede an die deutsche Nation. Leipzig 1911
• Das Buch vom Rheinland. M?nchen 1931
• Schattenbilder. 20 Musikerportraits. D?sseldorf und Wien 1965

Комментарии

Сайт: Википедия